Патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет заявив про намір влади ліквідувати цю Церкву до літа. За твердженням Філарета, у цілій Україні представники влади, спонсори або священики Московського патріархату проводять бесіди зі священиками УПЦ КП, пропонують їм переходити в підпорядкування Московського патріархату, а за це обіцяють підтримку і допомогу. Патріарх наголосив, що такі бесіди проводять зі священиками у різних областях країни – від Львівської до Донецької. Як приклад, він навів Вінниччину, де священиків викликали до райадміністрації, ставили ультиматуми. Філарет додав, що такі випадки були також у Київській та інших областях, зокрема, на Донбасі такі бесіди були проведені, за його словами, зі 70% священиків. Також він заявив про рейдерські захоплення храмів, а влада, на його думку, завжди стоїть на боці Російської церкви. Патріарх Філарет упевнений, що подібні випадки є частинами єдиного плану, оскільки події у всій країні відбуваються за одним сценарієм. Раніше Київський патріархат звернувся до Президента Віктора Януковича щодо порушення прав віруючих і посилення міжконфесійного напруження, що, на думку УПЦ КП, може перетворитися у відкрите протистояння. 

Тож “Пошта” запитує читачів: чи бачать вони сьогодні загрозу релігійній свободі в Україні?

Євстратій Зоря,
секретар Синоду єпископів УПЦ КП:

–  Безперечно, сьогодні в Україні є реальна загроза релігійній свободі і міжконфесійному та суспільному миру. На жаль, так вже історично склалося, що найбільші українські конфесії УПЦ МП, УПЦ КП, УГКЦ є в доволі не простих відносинах. Упродовж минулих років завдяки виваженим діям влади вдалося досягнути певного рівня міжконфесійних взаємин. Останнім часом перекіс у прихильному ставленні влади до одної з конфесій є причиною збурення міжконфесійного середовища. Відсутній нормальний діалог з владою, адже на наші письмові звернення відповіді ми так і не отримали, хоч є встановлений термін їх розгляду – місяць. Великі побоювання викликає у нас і ліквідація в рамках адмінреформи Комітету з питань національностей та релігії. Також, згідно з указом Президента, до 1 лютого має бути розроблений проект Закону “Про свободу релігії”. Однак викликає занепокоєння те, що до його розробки не залучені представники всіх найбільших конфесій України. Наша Церква дуже занепокоєна загрозою втрати міжконфесійного миру в Україні, щоб не повернулися ті великі проблеми, які ми мали на початку 90-х, тому, узагальнивши факти, ми почали піднімати це питання, бо краще попередити негативні події, ніж потім пожинати плоди непродуманих рішень.

Мар’яна Карапінка,
заступник директора з питань розвитку Релігійно-інформаційної служби України:

– Загроза релігійній свободі в Україні безперечно існує. І насамперед вона пов’язана з релігійними преференціями влади, які стали тлом для церковно-державних відносин у державі. Чітка асоціація глави держави з однією Церквою і майже тотальна ігнорація інших конфесій та релігій в Україні з боку центральної влади, яка почалася з інавгурації Президента та триває протягом року під час офіційних візитів Патріарха Кіріла та офіційних нагород від Московського патріархату, є символом та прикладом  наслідування для влади на місцях. Проте цей символ має доволі конкретний економічний вимір – виділення грошей із державних чи міських бюджетів на побудови храмів однієї конфесії та блокування прийняття рішень про надання земельних ділянок іншим. Виглядає, що цей тренд не зміниться  найближчим часом. Також багато залежить від лідерів українських Церков та релігійних організацій, їх вміння об’єднатися проти спільної загрози, покинувши міжусобні чвари.

Отець Орест Фредина,
капелан Львівської міської ради:

– Я не бачу загрози релігійній свободі в Україні.  Хоча загроза завжди існує там, де є світло і темрява. Сьогодні можу говорити лише про самого себе – і я не бачу посягань на релігійну свободу країни. Наше місто завжди було мультинаціональним та мультикультурним, тут протягом років співжили мешканці різних релігійних поглядів. Сьогодні, коли ми живемо у демократичному суспільстві, нема потреби говорити про загрозу релігії.

Оксана Кристиняк,
львів’янка:

– Теперішня влада допускає багато помилок, але “забави” з вірою –  це вже занадто! На думку спадають історичні моменти, коли відбувалося значне зростання національного гніту в Україні після Люблінської та Брестської церковної уній, коли верстви православного населення енергійно боронили свою віру. Болючими залишаються родинні спомини про мого діда отця Миколу Землинського (батька 9-х дітей), засланого у Мордовію за греко-католицьку віру. Винищували священиків – проводирів та духівників народу, але, незважаючи на всі зусилля, церковне життя в Україні тривало і на Батьківщині, і в місцях заслань. Я впевнена, що віру вбити не вдасться! І вважаю, що свідомій спільноті необхідно рішуче відреагувати на події, про які говорить Патріарх Української православної церкви Київського патріархату Філарет, що стосуються наміру теперішньої влади ліквідувати цю Церкву.

Микола Бандрівський,
археолог, кандидат історичних наук:

– Я не є фахівцем щодо проблем міжконфесійного протистояння. Однак регулярні новини про намагання однієї із Церков посісти домінантне становище на конфесійному просторі України не помітити таки не можу.  Наскільки відомо, Львівська міська рада зараз розглядає питання про будівництво у нашому місті кафедрального собору Православної церкви Московського патріархату. Проте не вважаю, що експансія російського православ’я на захід держави – є для нас справді проблемою. Принаймні поки що. Вірю, що ця проблема тягарем лягає на плечі українських центру, півдня та сходу. А щодо нас, то маємо одну характерність – у своїх релігійних уподобаннях та приналежності чітко визначені кордони. Хоча, звичайно, все тече, все змінюється і забувати про це таки не можна.