6.
У щасливі часи мого дитинства в крамницях можна було придбати молоко, кефір, сметану і ряжанку. Ще сир. Це все є і зараз, проте в своєму канонічному вигляді воно сприймалося б, як пережиток недобудованого соціялізму. Тому на наших полицях стоять йогурти, сирки, молочні десерти і подібна хрінь. Просто кефіру вже не знайдеш. Тільки «Біо». Що таке біо-кефір? Це той же кефір, тільки надійно запакований, щоби дорогою його кількаразово не розбавили. А ще там суттєво збільшена кількість молочнокислих бактерій, чия присутність дає змогу мені називати молодшого брата, палкого прихильника молочного розмаїття «ацидофілом».
Що таке йогурт? Це той же біо-кефір, в який вам ліньки було намішати варення чи ягід і куди під виглядом варення чи ягід, намішали продуктів обміну речовин кількох інших специфічних бактерій. Вода і бактерії.
Що таке молочний десерт? Це той же йогурт із кількаразово збільшеною кількістю бактерій, жеби там все позагусало. І цукром, аби ті бактерії не повимирали. Ну і зайвим, думаю, буде казати, що ніяких позитивних емоцій зовнішній вигляд молокопродуктів не викликає. У декого аж настільки, що створюються б-жахастики про йогурти, які виїдають людей зсередини. Для замкнення, так би мовити, кола.
7.
Є речі, котрі треба споживати в промислових масштабах - щоби зменшити шкоду для здоров'я. Це щось штибу, коли викурюєте пачку цигарок і більше вас труїтися не тягне. Деякий час. До таких продуктів належать чіпси, сухарики і переважна більшість солодощів.
Чіпси - це вміння, як казав хтось розумніший за мене, продавати одну картоплину за ціною кілограма. На превеликий жаль, ця інформація застаріла. Зараз виробники чіпсів не напружуються і продають під виглядом картоплі мелено-пресовано-ароматизовану картопляну шкоринку. Десь подібний склад і у розчинного картопляного пюре, але пюре не є смаколиком. Виникає питання, куди зникає очищена картопля, але саме для того працюють Малдер, Скаллі та Стівен Сіґал, тож не буду відбирати в них хліб. До речі, маленька ремарка про хліб.
Круасан - це вміння продавати бутерброд з варенням за ціною батона. А коровай - дрібногуртовий розвод з приводу урочистих подій.
Отож, звідси геть недалеко до сухариків. Сухарики в сучасному розумінні - це вже не мівіна, але ще не їжа. З огляду на ціну пачечки можна припустити, що пшеницю для них угноюють людськими трупами. Сухарики бувають тільки одного типу і двох категорій: шкідливі - якась солона гидота і шкідливі - якось прожую. Втім, різниця між категоріями непрофесіоналів не відчувається.
Солодощі. Солодощі створені для реалізації підступного капіталістичного міту про розмаїття товарів. Насправді, як ви вже зрозуміли, продуктів не безліч. Їх чотири. Солодке, гірке, солоне і кисле. Кляті капіталісти заплутують сліди, і видається, що солоного багато. Солоного мало. Воно одне.
Щоправда, є ще бензоат натрію і як бути з ним, я поки що не визначився.
То от. Солодощі. Солодощі спричиняють спочатку карієс, а потім його, карієсу, ожиріння. До того ж, доки ви не почнете розвалюватися на запчастини, ви нічого не помітите. Дуже підступна і небезпечна штука.
Солодощі поділяються на укуси. Маленька цукерка - один укус, батончик - 2,5, шоколадка - 5 укусів, кіло халви - доки не нудитиме. Класифікуючи карамельно-льодяникову продукцію, наполегливо раджу користуватися не укусами, а смоктанням, позаяк в разі чого на 1 укус припадатиме 0,5 зуба. Паралельно із прогресуванням карієсу льодяникові зауваження поширюватимуться на весь спектр продуктів харчування.Батончики. Батончики народилися на прогнилому Заході з припущення, що коли будь-що полити шоколадом, його можна продати. Українці ж перевершили всенький світ: щоби продати шоколад у Львові, в нього запаковують сало. Хід правильний.
І все ж їсти треба. Тому їжте, але обережно. І нечасто. А то мало там що.
Житомир
