Чи готові чоловіки працювати до 65-ти років?

Підвищення пенсійного віку може торкнутися не лише жінок, а й чоловіків. Вони, за деякими прогнозами, виходитимуть на пенсію в 65 років. Дискусія з цього питання триває всередині команди розробників проекту пенсійної реформи в Україні.
Як компенсація не виключається можливість, наприклад, прирівняти до держслужбовців у пенсійних питаннях лікарів, учителів та працівників культури. Але якщо рішення про підвищення пенсійного віку таки буде ухвалено, то більшість з них може до пенсії і не дожити: середня тривалість життя чоловіків
в Україні 62-63 роки.
Обговорюється також пропозиція знизити пенсійний вік для жінок, які мають трьох і більше дітей. Крім того, є пропозиція жінкам у віці 55 років і вище встановити “дуже високу”, як говорять експерти, доплату до пенсії за кожен додатково відпрацьований рік. Але питання теж поки остаточно не вирішене.
Підвищення нормативної тривалості страхового стажу до 30-35 років торкнеться 12,1 млн осіб. При цьому для громадян, які не мають навіть 15 років страхового стажу, передбачена соціальна пенсія, яку не планують підвищувати до прожиткового мінімуму для непрацездатних шляхом адресної доплати.
Сьогодні “Пошта” запитує у читачів: чи готові вони працювати до 65-ти років?

Олег Березюк,
директор департаменту “Адміністрація міського голови” Львівської міськради:

– Допоки людина працює, доти вона живе. Якщо Бог дасть мені здоров’я та сил дожити до того віку, то я готовий.  Хоча працювати можна і до ста. Насправді, важливо своєю роботою не заважати молодим, допомагаючи їм і створюючи для них можливості розвитку.

Денис Харчук,
керівник прес-центру ГУ МВСУ у Львівській області:

– Я думаю, що нічого поганого в таких змінах немає. Європейські країни вже прийшли до цього давно, але це було також  не дуже просто. Звичайно, суспільство не є готовим відразу прийняти такі зміни, розуміння прийде з часом. Як працівник міліції, я за подібні зміни і щодо нашої структури, адже багато спеціалістів десь тільки-но сформувалися як професіонали, набралися досвіду і вже за вислугою років ідуть на пенсію.

Остап Лозинський,
завідувач сектору виставково-експозиційної роботи Національного музею у Львові, художник:

– А чом би й ні, коли матиму силу? Напевно, працювати  чи ні, кожна людина має вирішувати самостійно з огляду на здоров’я та обставини. Якщо є сила й бажання та ще й робота людині на радість, то чому в можливості її виконувати потрібно собі відмовляти тільки через кількість прожитих років?

Михайло Ільчук,
системний адміністратор:

– Ставлення до цього питання неоднозначне. Вважаю, що збільшення пенсійного віку неможливе без створення інституту пенсійного забезпечення, тобто недержавних пенсійних фондів. Чинна система пенсійного забезпечення побудована не на ефективному використанні коштів майбутніх пенсіонерів, а на “проїданні” їхніх грошей нинішніми пенсіонерами, тобто, виходить замкнуте коло. Гроші повинні працювати, а не використовуватись державою для латання бюджету.

Орест Файфурка,
головний спеціаліст відділу громадського партнерства ЛМР:

– Середня тривалість життя чоловіків зараз трохи більше як 62 роки, тобто мої шанси отримувати пенсію після 65-ти не надто великі, тоді як постійні відрахування я змушений сплачувати протягом 40 років. Якби ці кошти були вкладені в недержавний пенсійний фонд або на депозит у стабільний банк, це була б значна сума, яку можна було б передати у спадок дітям, а відсоток від неї був би явно більшим за 900 гривень теперішньої пенсії. Зараз ми сплачуємо ще один прихований  податок на утримання людей, заощадження яких пропали разом із СРСР, тому що влада не зуміла провести ефективної пенсійної реформи.