Чи зможе втручання ЮНЕСКО зупинити руйнування архітектурних пам’яток Львова?

10 років тому Львів прийняли в ЮНЕСКО. Завдяки цьому місто покращило свій імідж, здобуло визнання в світі як перлина Європи, отримало доступ до коштів різноманітних міжнародних фондів та допомогу іноземних фахівців у галузі охорони історичного середовища.  Натомість зараз Львів став першим містом, яке зіткнулося з різкою критикою ЮНЕСКО та вимогою призупинити будь-яке будівництво в охоронній зоні. Тож “Пошта” вирішила запитати читачів: чи зможе втручання ЮНЕСКО зупинити руйнування архітектурних пам’яток Львова?

Олексій Білоус,
доцент кафедри машинобудування Львівського національного аграрного університету, кандидат у депутати до Львівської міської ради від політичної партії “Громадянська позиція”:

– Я вважаю, що так, якщо будуть адекватні звернення ЮНЕСКО навіть
не до влади, а до громади міста. Люди задумаються над причиною, чому така організація звертається. Задумаються над проблемами забудов центральної частини Львова, над руйнуванням архітектури. Це стане серйозним поштовхом до спільних дій усіх організацій, партій, громади, всі вболіватимуть за спільну справу. Якщо сьогодні бути байдужим до всього, що відбувається навколо, то одного дня нічого не залишиться. Люди повинні зрозуміти, що можна зробити все, але потрібно бути разом, мати громадянську позицію і не боятися висловити своє невдоволення.

Ігор Лильо,
професійний гід, львовознавець:

– Думаю, що ЮНЕСКО зможе це зробити тільки частково. ЮНЕСКО дбає про архітектуру в загальних рисах, а деталями займається саме місто. Треба дбати про вигляд не тільки ззовні, але й у середині. Маю на увазі подвір’я і підвали. Дуже часто причиною жахливого вигляду будинку є недбальство його мешканців, люди не розуміють, наскільки важливо проводити ремонт та реставрацію якісно, що дозволить зберегти будинок якнайдовше. Важливо, щоб місто спрямовувало політику на збереження архітектури. Йде мова про банальне щоденне нагадування про унікальність Львова та усі можливі шляхи збереження його вигляду. Окрім того, Львів удалося б зберегти надовше, якби міська влада змогла пролобіювати питання передачі дахів та підвалів інвесторам, які б навели там лад, залатали дірки, тріщини та очистили від цвілі, яку можемо бачити.

Юрко Вовкогон,
прес-секретар МО “Дзиґа”:

– Принаймні шанси є. В наших чиновників ще з радянських часів збереглася повага до людей у чорних окулярах і до іноземців. Звісно, я маю великий сумнів,  що будуть якісь послідовні дії в напрямі збереження архітектури Львова, але на певний час втручання ЮНЕСКО допоможе, а це вже щось. А далі все залежатиме від тиску громадськості та ЗМІ.

Валерій Веремчук,
кандидат від НРУ до Львівської міської ради:

– Вважаю, що від нас, львів’ян, залежатиме, чи руйнуватиметься архітектурна спадщина Львова, чи про неї дбатимуть. Саме місцева влада дає дозволи та погодження на нові будівництва, які часто руйнують, або ж виділяє бюджетні кошти на утримання в належному стані наших надбань. Правила ЮНЕСКО для чиновників є додатковим контролем, рамками, за які не можна виходити, щоб не втратити статусу в ЮНЕСКО. На жаль, маємо низку прикладів, коли чиновники ігнорують не лише ці вимоги, але й здоровий глузд і відповідальність перед минулими й майбутніми поколіннями. 

Ігор Губіліт,
президент ЛМГО “Підкова”:

– Частково, найімовірніше, зможе зупинити. Загальмувала процес руйнування міста і фінансова криза, не зводять шаленими темпами висотних будинків. Але найголовніше, звісно, це ставлення людей до архітектурних здобутків. Львів – місто туристичне, а його родзинка в архітектурі. Тому, руйнуючи шарм будівель, місто втрачає потенційних відвідувачів. Поганий приклад руйнування архітектурного ансамблю можна побачити у Кам’янці-Подільському, де за лічені роки звели новобудови, які дисонують зі старими будівлями.

Іванка Крип’якевич-Димид,
художник-іконописець:

– Думаю, що може. І змінювати ситуацію потрібно негайно. Наше місто є визначним туристичним та культурним центром. Боляче спостерігати, як у нас по-грабіжницькому, абсолютно безвідповідально ставляться до культурної спадщини. Місто має зрозуміти, що це величезний скарб, на якому мають виховуватися наші діти. Це має приваблювати туристів, сприяти надходженню в місто інвестицій. Мені дуже сподобалося в Одесі, де на місці розкопок звели скляну піраміду, і кожен може побачити віднайдене археологами. У нас нещодавно проводили розкопки навпроти Римо-католицької катедри, де відкрили унікальну дерев’яну бруківку, та поблизу ринку “Добробут”, де також віднайшли давню вулицю, і все це засипали, заасфальтували.

Іван Радковець,
 львовознавець:

– На мій погляд, це безпосередній обов’язок ЮНЕСКО. Але аби у цій організації знали, що та чи інша пам’ятка потребує її захисту, має бути сформована думка громадськості, яка може не співпадати з офіційною думкою влади чи самих представників ЮНЕСКО. Однак, не зважати на громадську думку не можна.