Чи почуваєтеся ви безпечно у громадському транспорті?

Люди, природно, намагаються зробити життя якомога надійнішим для себе і своїх дітей. Безпечні розетки, міцні замки, спокійний район. Однак повністю ізолювати себе від небезпек зовнішнього світу не здатен ніхто. Щодня, користуючись громадським транспортом, ми  довіряємось професійності водія  автобуса чи маршрутного таксі. Той, своєю чергою, на час поїздки відповідає за життя пасажирів. Перекриті вулиці та змінені схеми руху у Львові завдають клопоту і розхитують нерви водіям. Намагаючись дотримуватися графіка руху, водії порушують правила, шукають інші шляхи об’їздів та часом забувають про головне: вони мають довезти пасажирів до місця призначення цілими й неушкодженими.
Кількість дорожньо-транспортних пригод за участі водіїв маршрутних таксі  невпинно зростає. Хоча далеко не завжди вони є винуватцями ДТП. Щоправда, травмованим внаслідок цього пасажирам не важливо, хто винен.  “Пошта” вирішила з’ясувати у своїх читачів, чи почуваються вони  безпечно у громадському  транспорті?

Віктор Гальчинський,
піар-менеджер:

– Щоразу намагаюся обирати непереповнені маршрутки. Не довіряю маршруткам, де насилу люди втримуються всередині, і цей автобус, перекошений, маневрує  вузенькими львівськими вуличками у годину пік. Якщо мене не підводить пам’ять, у Львові ніби і не траплялося страшних аварій, пов’язаних із маршрутними таксі, але це, мабуть, тому, що на наших дорогах особливо не розженешся. У моїй родині траплялись випадки, коли родичі потрапляли в аварію, їдучи в маршрутці, на щастя, вони відбулися лише переляком. Взагалі вважаю, що можна почувати себе безпечно під час поїздки, але тут є кілька “не”: не сідати у переповнені маршрутки, не сідати у маршрутне таксі, якщо стан водія “загрозливий” і  ще раджу не сідати в жодному разі біля вікна.

Юрій Шаріфов,
композитор:

– Не відчуваю себе безпечно: на вулицях страх, що твориться. Проблема в тому, що організації нема жодної. Я живу в такому місці, де вічно корки. Це ж бардак, зранку до ночі всі сигналять, бо не можуть спокійно проїхати. Я ж розумію, що все це тому, що ремонтують дороги. Але нехай тоді і “товариші” з палками не просто так стоять. Таке враження, що ніхто не переймається тим, що відбувається на вулицях. Це ж потрібно сісти і вирішити. Або ж стоїть знак, що зупинка заборонена, а хтось поставить  своє авто посеред вулиці і піде на півдня, одразу ж за ним ряд із 50 машин. А йому байдуже. Або настільки хаотично розставлені дорожні знаки, що не розумієш, як себе маєш поводити. Повторюсь, організації нуль. Нехай би всі керівники вийшли зі своїх автівок і поїздили хоча б кілька днів у маршрутках, трамваях, тролейбусах, постояли у заторах хвилин 40. Мабуть, тоді вони почали б працювати.

Людмила Шекета,
головний лікар пологового будинку №1 м. Львова, депутат Львівської міської ради:

– Я не відчуваю себе безпечно, коли їду в маршрутному таксі. Найбільшою проблемою є те, що наші маршрутки ходять вічно переповнені. Вважаю, що маршрутки мають лише тоді рушати, коли пасажири  вже всі сидять, і без “стоячих”. А не так, як у нас, скільки влізе. Недавно була в Криму, то там маршрутки, в яких всі місця для сидіння зайняті, не зупинялися на проміжних зупинках, щоб підібрати пасажирів. Думаю, що у всіх аваріях, які трапляються, причиною є не лише некомпетентність водіїв. Важливою є і толерантність пасажирів, а також рівень їхньої культури, іноді пасажири створюють шалений галас, який дуже відволікає шофера. А ще дисциплінованість пішоходів, які можуть перебігати дорогу за метр від авто. Думаю, найважливішим є хороший емоційний та фізичний стан водія, справність автобусів, добрі дороги і культурні пасажири.

Остап Дроздов,
журналіст:

– Я в маршрутках їжджу часто. Не можу сказати, що почуваю себе небезпечно, але і почуття безпеки в мені на цей момент відсутнє. Причин, щоб тремтіти і хвилюватися, не було і, на щастя, мої близькі теж в такі ситуації не потрапляли. Вважаю, що найбільше у львівських маршрутках потрібно боятися агресивних людей, які можуть сидіти поруч. Мене особливо обурює, коли п’яний або ж просто невдоволений пасажир починає поводити себе неадекватно, і більшість людей, а це приблизно 25 осіб, буде тихенько сидіти і мовчати, відвернувши свої голови у вікно чи в інший бік. Під час руху все залежить від свідомості людей: пасажирів і водіїв.