Цікаві речі іноді артикулює голова парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. Головне – вчасно. Мовби випереджаючи заяву Євросоюзу в рамках постійної чинної ради ОБСЄ, він заявив про певні перспективи запровадження прямого президентського правління в Україні. Це, так би мовити, превентивний мовний жест поодиноким європейським оптимістам, які досі вважають, що Януковича та К можна укоськати словами про повагу до демократії, верховенства права і прав людини. Заяву, до слова, підтримали 27 країн ЄС, а також Туреччина, Хорватія, Македонія, Ісландія, Албанія, Вірменія, Андорра, Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина.

Але Єфремову, у принципі, “по барабану” ЄС та їхня ліберальна постава. Якщо, на його думку, дрібка опозиціонерів у парламенті не забажає “конструктивної роботи”, то, звиняйте, доведеться таки запроваджувати оте президентське правління. З усіма наслідками…

Проблема в тому, що, часто згадуючи Конституцію, регіонали досі не знайшли часу перечитати її ретельно. Бодай для того, аби знати, на яку книгу клав руку їхній лідер, присягаючи українському народові. І тут мова, мабуть, не у невігластві, а в небажанні бачити реалії. Бо лякаючи опозицію і народ перспективами прямого президентського правління, Олександр Єфремов й словом не обмовився про те, що воно не передбачене Основним Законом. А може, він просто вважає, що закон – не дишло, якщо припече, то парламент, точніше, правляча коаліція, хутко збереться під куполом ВР і “вшиє” потрібну новелу у клаптикове покривало Конституції.

Якщо так, то чому б не піти далі? Якщо сила є, а розуму катма, то давайте одразу запровадимо монархічний режим і хай їм грець, усіляким конституціям.

Ми вже казали про вміння Єфремова знаходити час для знакових заяв. Є підозра, що план № 1, згідно із яким країна мала б повернутися до президентської форми правління, наразі пробуксовує. План № 2, який передбачав опанування “Регіонами” усіх місцевих органів влади на сході, півдні й у центрі, теж потребує корекцій. Не дарма Володимир Литвин натякнув на перспективу чергового витка протистояння, коли у провінції правитиме опозиція, а в Києві шукатимуть “пожежників”, аби гасити це протистояння. До того ж, нагадаємо, країна рухається не тільки до виборів, а й до зими, з усіма її ймовірними і неймовірними катаклізмами в царині ЖКГ, найбільшими з яких стануть, вочевидь, астрономічні ціни на енергоносії, а, отже, й небачені досі цифри у рахунках.    

Холодна і голодна країна – не найліпший майданчик для імпровізацій про президентське правління. Бо Янукович мав би дуже поміркувати, хто відповідатиме за весь цей “джентльменський набір” навіть у випадку його запровадження.