Коли чинний Президент доручає чинному прем’єрові у двомісячний термін підготувати й ухвалити десять національних проектів, у мене з’являється відчуття дежа вю. А ще – додатковий аргумент на користь абсолютної інтелектуальної імпотенції радників Януковича, які отримують свою винагороду за фактичний копірайт того, що, як кажуть, лежить під ногами.

По-перше, пересічного українця вже вчили недавно рахувати до десяти. Він затямив цю цифру як ключову у програмі Віктора Ющенка “Десять кроків назустріч людям”. Там були й інші числа, наприклад, п’ять мільйонів нових робочих місць, але слово “мільйон” якось не вписується в арифметичні перспективи країни із середнім достатком громадян у сотню доларів.

По-друге, той же обиватель, завдяки безсумнівним перевагам глобалізації та тотальної інформатизації, чудово орієнтується у сусідських справах. Тож йому не треба далеко ходити за “першоджерелом” новацій Януковича. Президенти Росії – спочатку Путін, а нині Мєдвєдєв – носяться із “національними проектами”, мов із писаними торбами, і ледь не кожен новинний випуск офіційного ОРТ розпочинається веселковими звітами про втілення того чи іншого у життя. При цьому Мєдвєдєв ще й креативить, мабуть, відробляючи рекламні гроші, посварюючись на “продвінутого” губернатора, який дозволяє собі у присутності “найвищого посадовця” хуліганити у Twitter-і.

А тепер, любі друзі, спробуйте знайти бодай одну спільну рису між цим он-лайн сервісом і... Миколою Азаровим. Уміння користуватися оргтехнікою у нашого прем’єра спіткнулося, мабуть, об громіздкий арифмометр, яким мій тато нараховував зарплату бригаді шляховиків десь у середи­ні 60-х минулого століття. Спіткнулося і завмерло.

А про азаровське уміння щебетати (twitter – з англ. щебетати, базікати), особливо українською, не пліткують хіба лише “кровосісі”. Останній геніальний спітч державною Миколі Азарову вдався під час відкриття чергової сесії парламенту. Його референти мають забути важкі алегорії на кшталт “піску Сардинії” і вдатися до чогось простішого, до прикладу, “мама мила раму”.

Та повернімося до наших нацпроектів. Вражає сміливість думки, особливо у царині, “Нової енергії”. Отже, за два місяці Азаров на арифмометрі має скласти кошторис застосування сонячних батарей у народному господарстві країни. І не тільки: за ним ще й “смєта” заводика для виробництва оцих самих батарей. До слова, німці, у яких арифмометри, як і Twitter-и, значно потужніші, билися над вирішенням цієї проблеми зо два десятки літ. І ще міркують, чи втілиться їхня мрія... Але ніщо не заважає Миколі Яновичу купити за державний кошт, скажімо, 10 тис. рахівниць, найняти 10 тис. бухгалтерів і таким чином бодай частково вирішити один із 10 кроків Ющенка?