Чи вірите ви в об’єктивність розслідування справи Георгія Ґонґадзе?

Цього тижня минає десять років від дня зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе. Генеральна прокуратура України у вівторок заявила, що єдиним замовником і підбурювачем убивства є тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко, а виконавцем – Олексій Пукач. Таким чином влада поставила крапку в десятирічній епопеї з розслідування цієї резонансної і вкрай заполітизованої справи. Симптоматично, що сталося це напередодні місцевих виборів, і очевидно, що влада запише це досягнення у свій послужний список “добрих справ” для виборців.
І хоч адвокат вдови Георгія Ґонґадзе Мирослави вже заявила, що не довіряє висновкам ГПУ, але схоже на те, що волання про це сьогодні так і не будуть почуті. Якщо влада твердо вирішила поставити крапку в розслідуванні убивства журналіста, то ані адвокати, ані опозиція вже не завадять цьому.
“Пошта” запитала читачів про те, чи вірять вони в об’єктивність розслідування справи Георгія Ґонґадзе?

Леся Ґонґадзе,
мати Георгія Ґонґадзе:

– Звісно, категорично не вірю в об’єктивність розслідування! Те, що замовником убивства був лише один екс-міністр МВС Юрій Кравченко, є так само неправдоподібним, як і те, що він двічі стріляв собі в голову. Скептично поставилася до заяви прокуратури про завершення досудового слідства у справі. Це чистісінької води піар перед виборами! Влада поспішає прозвітувати, але це їхні політичні забави. На жаль, усе побудовано на суцільній брехні! А на кого вони тепер спишуть?! Людина померла, а що з мертвого візьмеш. Усі ці брехливі заяви, на мою думку, деморалізують суспільство. Громадяни втрачають віру в державу та правосуддя. Це дискредитація України як такої! За час розслідування справи вже є третій президент, п’ятий генпрокурор, третій парламент, а все закінчується тим, що мертвий винний. Особисто я не братиму участі в судових засіданнях.

Володимир Фесенко,
політолог:

– Це риторичне питання, оскільки йдеться про резонансну справу, що зачіпає верхівку українського політикуму, частина якого ще при владі. Очікувати повної об’єктивності навряд чи можна, адже є конфлікт інтересів. У цьому випадку найкращий варіант закрити справу, не зачіпаючи фігур, з якими можуть виникнути проблеми. А людина, яка є єдиним зв’язком між виконавцями і потенційними замовниками, пішла з життя. Тому, боюсь, ми ніколи не дізнаємось правди.

Ірина Мартинюк,
журналіст:

– У силу свого характеру і професії можу сказати одне: якщо замовником убивства Георгія Ґонгадзе називають людину, якої немає серед живих, то це одразу ж наводить на певні сумніви. Людини немає – немає й відповіді, контраргументу. Можна повісити на нього всіх чортів…  Насторожує інше!!! Є нові справи, нові зникнення журналістів і є нові коментарі українських та закордонних експертів щодо погіршення стану свободи слова в Україні.

Андрій Федур,
адвокат:

– Я щойно почав ознайомлюватися з матеріалами кримінальної справи щодо обвинувачення Олексія Пукача, тому ще не готовий висловити свою позицію. Поза тим, із тих даних, якими я володію як адвокат за час розслідування кримінальної справи, є речі, які викликають, м’яко кажучи, подив. Отож, я не вірю у самогубство генерала МВС Юрія Кравченка. Поки що не побачив цьому достовірних доказів. Я сумніваюся, що саме Кравченко є замовником убивства Георгія Ґонгадзе. Ба більше, якби Юрій Кравченко був замовником убивства, то він сьогодні був би живий. Звісно, я  не претендую на істину в останній інстанції. Що стосується всієї правди, хто насправді замовив убивство, ми або ніколи, або найближчим часом про це не дізнаємося. Зрештою, схильний до того, що про справжніх замовників ніколи не довідаємося. А щодо судового процесу, він, очевидно, буде закритий. Відповідно, суспільство не матиме змоги дізнатися, що там відбувається. Чи може цей процес бути відкритий? Для того, щоб він був  відкритий, генеральний прокурор Медведько мав би прийняти рішення про розсекречення матеріалів “справи Ґонґадзе”. Такого рішення прийнято не буде…

Галина Стадник,
журналіст:

– Розслідування справи Ґонґадзе занадто затягнулося у часі. Усе зводиться до того, що кожній політичній силі, яка приходить до влади в Україні, дуже вигідно її мусолити. Гадаю, що її завершено лише під великим тиском міжнародної спільноти, яка не дуже позитивно сприймає сьогоднішнього Президента Віктора Януковича і який зі шкіри пнеться, щоб здобути собі позитивні бонуси. Можливо, мені і вдалося би повірити в об’єктивність розслідування справи за умови, що Юрій Кравченко (як замовник вбивства, за версією прокуратури) залишався би живим, а не стріляв собі двічі в голову. Або ж якби, окрім Кравченка, прозвучали й інші імена високопосадовців. Насправді, в екс-міністра внутрішніх справ не було мотивів для вбивства журналіста, можливо, про ці мотиви ми зможемо дізнатися зі судових засідань. Якби ця справа була у цивілізованій європейській країні, то родичі звинуваченого (як-то Кравченка) рішуче б відстоювали в судах його “добре ім’я”. Чи наважиться родина генерала на це – сказати складно, бо всі ми, на жаль, розуміємо, що безнадійно. Боюсь, що слідчі у цій справі теж усе життя перебуватимуть у небезпеці, тож про яку об’єктивність можна говорити.