Із чим насамперед асоціюється у вашій свідомості катастрофа на авіашоу вісім років опісля?

...Хтось намарно намагався зателефонувати рідним чи знайомим, які погідного липневого ранку вирішили розважитися небуденним для Львова видовищем...

...Хтось дізнався про жахливу трагедію з телеприймачів, які перервали усі свої розважальні програми вихідного дня, аби показати пекло...

...Хтось...

Таких людських асоціацій нині можна назбирати, мабуть, не один том. Як і не помістяться у найгрубших енциклопедіях людські страждання від втрати близьких, а відтак історії пошуку справедливості.

Вісім років опісля падіння Су-27 у натовп глядачів Скнилів і надалі залишається символом: для когось – невимірної біди, для когось легковажності влади, для інших – подвигу медиків, ще комусь досі приходять уві сні рідні, близькі, знайомі, які не повернулися зі злощасного летовища.

Здавалося б, можна було поставити крапку: влада, як зазвичай, вислизнула з рук правосуддя; натомість вироки оголошено пілотам – і це, мабуть, ще одна риса тяглості трагедії. Бо тепер за них потерпають дружини й діти, правду кажучи, не надто переконані у провині своїх чоловіків та батьків. А ще – Страсбурзький суд із прав людини досі не дійшов до розгляду справи родичів потерпілих...

Але Скнилів – зарубка у підсвідомості, миттєва рефлексія на будь-що схоже, яке трапляється у світі не так вже й рідко, укол у серце, коли доводиться проїжджати мостом, з якого видно капличку на пам’ять загиблих, – залишається з нами.
Ми сьогодні запитуємо читачів “Пошти”: із чим насамперед асоціюється у вашій свідомості катастрофа на авіашоу вісім років опісля?

Андрій Чіпко,
депутат Львівської міської ради:

– Перша асоціація – безвідповідальність. Учергове людський чинник зіграв злий жарт. Люди повинні відчувати відповідальність за сферу своїх зобов’язань. Бо коли механік щось не так прикручує – це похибка, яка не має такого впливу як недбалість лікаря. Досі дуже багато речей нез’ясовані в авіакатастрофі Скнилова, зокрема, чи справді пілоти переоцінили себе і керували літаками у нетверезому стані. Хтозна, чи це колись стане відомо, але у ці дні ми вкотре повинні усвідомити, що кожна справа вимагає відповідальності… 

Галина Тихобаєва,
психолог:

– Першим відчуттям досі залишається розпач. Розпач від того, що трапилася трагедія, якої могло не бути, яка трапилася через недбалість, через людську байдужість. Мені довелося надавати психологічну допомогу потерпілим від скнилівської трагедії, і як психолог мушу зазначити: вона має поважні й тривалі наслідки, які ми відчуватимемо ще дуже довго. Коли людина вирушає на війну або бачить, що наближається буревій, – вона поводиться зовсім інакше, вона мобілізується, готує себе до найгіршого. А тут люди йшли не на війну, а на свято, йшли з добрим настроєм, і виявилися найменш захищеними, і тому ця трагедія так боляче й невідворотно вдарила по них. І в тих, хто вижив, назавжди залишиться відчуття провини перед тими, хто загинув.

Басараб Михайло,
т.в.о. директора науково-дослідного інституту “Система”:

– При згадці про цю трагедію одразу напливає великий сум та співчуття. Співчуття родичам усіх загиблих та сум, бо через недбалість та погану організацію шоу загинуло стільки невинних людей, серед них діти. А винні у тій катастрофі до сьогодні не понесли належної відповідальності за скоєне.

Чулівська Ірина,
студентка, член громадського руху “Відсіч”:

– Думаю, що Скнилів вже мало в кого аоціюється просто з летовищем. На думці одразу ж десятки загиблих та сотні поранених. Що вже говорити про травмовану психіку людей, на очах яких гинули їх родичі та друзі. Та особисто для мене це також нагадування про людську недбалість і байдужість при виконанні своїх обов’язків. Такі випадки повинні нас вчити, що до будь-якої роботи потрібно ставитися сумлінно і відповідально, бо якоїсь миті у наших руках може опинитися чиєсь життя.

Сало Іван,
письменник, заслужений журналіст України:

– Асоціації дуже сумні й тривожні, адже це велика трагедія, яка сколихнула не тільки Україну, але й увесь світ. Я взагалі вважаю, що такі військові шоу –  не для народу, оскільки нічого доброго вони не несуть. І от  маємо наслідки такого заходу. Думаю, після такої страшної трагедії на Львівщині вже подібного не проводитимуть.