Мене завжди дивували люди, які із дуже розумними мінами облич натякають, що їм дано знати щось таке, ну, щось такенне, до чого сірим посполитим зась. Зрештою, знання породжує сум, і це визнали древні. А сучасники, вони інші, вони дуже добре знають, де шукати і знаходити потрібні відомості. Тому прихильникам незвіданого доводиться вдаватися до особливих трюків, які, як на мене, більше схожі на фанфаронство і гру крапленими картами.

Коли на журнальних розкладках недавно я зауважив ніби й поважне видання із заголовком на всю першу шпальту “Кінець світу настане скоро”, то згадав заникане десь у пам’яті недавнє інтерв’ю рідного брата екс-президента, відомого християнина і шанувальника вітчизняної минувшини Петра Ющенка одному з інтернет-видань. Попри банальності на кшталт того, що “комуністична ідея… привид Антихриста”, далі почитуємо: “Комуністичне суспільство – це суспільство, яке готує людство до приходу Антихриста. Я думаю, що нас очікує кінець світу? Не знаєте, то почитайте Біблію, читайте Апокаліпсис – Івана Богослова, до речі”.Дослівно… Отже, “червоні” на партзборах готували своїх членів та членкинь до Армагеддону. Цікаве відкриття…

А ще перед очима постали кілька білбордів у Львові, на яких невідомий замовник звелів написати велетенськими літерами моторошні цитати акурат з Іванового “Одкровення».

Три пазли склали непевну картину того, що відбувається насправді. Насправді нам вкотре намагаються задурити голову тим, що відхід від влади певної особи настільки значущий і фатальний, що його наслідки надаються до порівняння лише зі вселенською катастрофою. Насправді спекулюють на людських фобіях і людській вірі, силкуючись здобути сумнівні дивіденди або ж нагадати призабутих персонажів. Насправді прагнуть зродити у нетрях свідомості, збаламученій нескінченним ланцюгом суспільних змін, криз, особистих невдач і, можливо, навіть крахом надій, нездорову асоціацію про “диявольську суть” чинної влади.

Я не кажу, що вона, ця влада, свята, біла і пухнаста. І далекий від думки про її богообраність. Влада як влада, та, на яку наразі заслужили ті, хто її обирав. До слова, заслужили і перед Богом… І вона мине, і після її відходу будуть спроби пророкувати “кінець світу».

Але він, апокаліпсис, насправді настане тоді, коли ми всі повіримо його “пророкам”, коли увіруємо, що тільки месія, вождь, лідер, батько нації здатен полагодити наші проблеми –  компенсувати безгрошів’я, виселити за місто сварливих сусідів, виховати неслухняних дітей. Якщо поведемся на таке, тоді вже раджу брати рядно і рушати на цвинтар.

А наразі – жити. Бо ніхто не подарує нам зайвої секундочки на цій землі. Навіть найкрутіший політик.