Про що, на вашу думку, свідчать кадрові рокіровки чиновників, які ще не встигли “нагріти собі місце”?

Кадрова метушня у владі дивує своєю нелогічністю і змушує задуматися над її причинами. Не минуло й три місяці від дня призначення головним міліціонером Львівської області генерал-лейтенанта Михайла Цимбалюка, аж раптом виявляться, що голову Тернопільської обл­держадміністрації Ярослава Сухого повернули у парламент і на його місце призначили того ж таки Цимбалюка. Останній, судячи з його коментарів, не сподівався такого стрімкого повороту кар’єри, бо заявив журналістам, що планує їхати наприкінці червня на колегію МВС, а після того – у відпустку на море… Не судилося збутися генеральським мріям. І якщо генералові Цимбалюку за три місяці вдалося навести лад у правоохоронних органах області, призначити нових начальників райвідділів, посилити дисципліну серед підопічних, звільнити низку порушників у погонах, то Ярослав Сухий такими досягненнями похвалитися не може. Тернопільський губернатор сам визнав, що ситуація в його області є катастрофічною. Відтак створюється враження, що Сухий, який в області не мав жодної підтримки, просто втік з корабля, який тоне, маючи в руках рятівний мандат депутата Верховної Ради. Ще однією цікавою кадровою ротацією відзначилися у столиці. Там міністра житлово-комунального господарства Олександра Попова призначили першим заступником Київського міського голови Леоніда Черновецького. Сам столичний градоначальник, подейкують, скоро піде у тривалу лікарняну відпустку, тож стає зрозумілим, що Попов стане головним керівником міста. Зрештою, питань сьогодні більше, ніж відповідей, і влада не поспішає давати ці відповіді. Тому ми вирішили запитати у громадян: про що, на вашу думку, свідчать кадрові рокіровки чиновників, які ще не встигли “нагріти собі місце”? 

Богдан Кук,
депутат Львівської обласної ради:

– Ротації чиновників, які зараз бачимо, свідчать передусім про кадровий голод у провладній команді. Це яскраво та чітко видно, скажімо, на прикладі призначень голів РДА у районах Львівщини. Наприклад, Жовківську РДА очолила людина, яка досі була секретарем депутатської комісії із земельних питань Жовківської міськради і яка не має досвіду роботи управлінця на державній посаді. На мою думку, головами районів мають працювати лише фахові менеджери, які знають, як професійно та швидко вирішувати проблемні питання на місцях. Певен: сьогоднішня влада повторює традиційні помилки людей, які бувають при владі. Мова про те, що кожен проштовхує свою команду, лобіює своїх людей, друзів та родичів. Відповідно, кадрова доцільність та професійність відходять на другий план. Як наслідок – посади обіймають не менеджери, а випадкові люди, які не знають, що робити і як вирішувати ті чи інші питання. 

Ксенія  Ляпіна,
народний депутат, НСНУ:

– Це свідчить про те, що їх діяльність на посаді  виявилась не такою простою. Ніхто не злякався, на колінах не приліз і в обійми не впав. Тож створити керовану більшість, як сказали в центрі, виявилось зовсім непросто.  Тим більше, у Західній Україні, де, на щастя, прояви демократії завжди були дуже стійкими.  Думаю, власне на заході кадрові ротації буду проявлятися найбільше.  Туди зараз шукають людей, які б мали достатню кількість компромату і прихованих впливів, щоб змусити місцевих депутатів підкоритися системі. Тому не дивно, що керівником Тернопільської області став силовик. Видно, йому ставлять інші завдання, які жодним чином не пов’язані з економікою області. Гадаю, така тенденція буде і в інших регіонах. На керівні посади призначатимуть прокурорів та міліціонерів.    

Любомир Буняк,
екс-голова міста Львова:

– На мій погляд, в Україні з часу незалежності взагалі не було жодної кадрової політики. На керівні посади прийшли  випадкові люди, а не професіонали. Щобільше, люди часто із сумнівним минулим, які потрапили на посади тільки через те, що є чиїмись кумами чи братами. Або взагалі завдяки грошам. Попередня і теперішня  влада позвільняла всіх професіоналів. Це наслідки кризи влади. Фахівці не були потрібні ні Кучмі, ні Ющенкові, ні Януковичу.

Юрій Візняк,
депутат Львівської обласної ради, екс-голова Мостиської РДА:

– Я знаю Михайла Цимбалюка ще з часів, коли він перебував на посаді начальника МВС в області. Він приїжджав до нас у район, коли відкривався будинок сімейного типу і опікувався тим будинком… Мені важко відповісти на ваше питання. Я думаю, що є вище керівництво, яке й визначає долю тих чи інших чиновників. Упевнений, що Михайло Цимбалюк має досвід роботи в облдержадміністрації, і він впорається з цією роботою.

Ярослав Рущишин,
депутат Львівської обласної ради:

– Подібні переміщення свідчать про  те, що робота в органах місцевого самоврядування є набагато складнішою, ніж в центральних органах влади. Адже тут кабала роботи, потрібно вирішувати величезні проблеми, а повноважень і ресурсів – мізер. Натомість у Києві все набагато простіше, і вирішувати питання народному депутатові набагато легше, ніж губернатору. На місцях треба вміти красиво виклянчити свої ж гроші із держбюджету. Тож на такі посади йдуть неохоче і лише тоді, коли притисне сильна рука. А за першої можливості намагаються чкурнути назад до Києва.