Звичайно, міркувати у Львові про залаштункові перипетії довкола частот “5-го каналу”  і ТВі якось не випадає. Однак, як би там не відбувалися конкурси у січні 2007-го, рішення яких тепер оскаржує група “Інтер” , нова влада мусить зрозуміти одну річ: чим більше у нас журналістики, тим менше недовіри посполитого люду до тих, хто кермує. А люд цей – що у Львові, що у столиці – вже сам розбереться, який телеканал йому переглядати і кому довіряти.
Але насправді режисери цього дійства щонайменше прагнуть дискутувати про свободу слова. Їм вигідно вдавати, що конфлікт між “Інтером”  (читай – Хорошковським) і двома іншими каналами лежить виключно у комерційній площині. Мовляв, йдеться про бізнес-інтереси. Нічого особистого… Відбувається банальна підміна понять, така собі маніпуляція, як, зрештою, і зі статусом у цій медіа-борні самого пана Хорошковського.

“Нічого особистого” , – не втомлюються повторювати речники Партії регіонів. Хорошковський – не підприємець і не олігарх. Він державний службовець, який віддав медіа-активи в управління стороннім особам. Але тільки викінчений лох повірить, що в історії із “5-м”  та ТВі амплуа Валерія Івановича вичерпувалося статусом екс-підприємця. Ба більше, належність до Вищої ради юстиції дала у руки керівникові СБУ чудовий важіль впливу на cуддів.

Переглядаючи новини та коментарі довкола опальних телеканалів, я згадав недавню публікацію у британській “The Guardian” , в якій стверджується, що чутки про відродження сталінізму в Росії та Україні значно перебільшені. Автор із Туманного Альбіону кепкує: мовляв, хіба це сталінізм, коли Мєдвєдєв замовляє собі авто епохи Йосифа Джугашвілі?

Ось чудовий взірець підміни понять, який дотично стосується і пана Хорошковського. Звичайно, він не реставруватиме сталінізм в Україні, незважаючи на причетність до Служби безпеки. В СБУ Хорошковський – людина випадкова, як, зрештою, колись на митниці. Але він відновлюватиме впливи своїх партнерів, зокрема Дмитра Фірташа, а також лобіюватиме власний бізнес.

Утім сам факт появи пана Хорошковського саме на посаді керівника Служби чомусь до болю нагадує досвід наших сусідів. Успішний менеджер (із російським, слід сказати досвідом), відтак особа, здатна впливати на політичну розвідку і судову гілку влади, цілком годиться у наступники прем’єрові Азарову, який під зиму, мабуть, зійде із дистанції після “непопулярних реформ”  або ж через відсутність будь-яких.

А згодом… Згодом буде чергова підміна понять, коли В.Ф. стане не потрібним для справжніх хазяїв країни, і спектакль передачі влади транслюватимуть усі підконтрольні певному панові канали. Навіть без рекламних пауз…