Після інтерв’ю екс-прем’єра Польщі Лєшека Міллєра агенції УНІАН, можна втішитися з того, що нарешті бодай хтось із чіткою ідеологічною платформою задекларував прихильність до курсу нашого Президента. Бо, погодьтеся, проблема Януковича полягає у тому, що він жодного разу не висловився з приводу власних світоглядних засад, а програма партії, яку він донедавна очолював, тим паче не дає жодних натяків на вирозумілу ідеологію. А Лєшек Міллєр пройшов у Польщі всі щаблі номенклатурної комуністичної драбини – від секретаря первинного осередку ПОРП до ЦК, відтак уміло перефарбувався у соціал-демократи. Очоливши Лівий демократичний союз, дістався посади прем’єр-міністра. Тобто його позиція окреслена дуже чітко.

Зрештою, інтерв’ю Міллєра – це не тільки зізнання у симпатіях до Януковича, це декларація сприйняття політики як роду діяльності, погляд на неї із точки зору “лівака”. Те, що для українців важко пояснити, зокрема, частенькі словоблудства нового очільника держави чи його смішні казуси з поетами, для Міллєра не суть важливе. Він каже, що “інтелектуали рідко бувають успішними в політиці… Політика – це не заняття для молодих панянок, які люблять нюхати фіалки”.

Але, міркуючи над “фйолками” сусідського політика, я піймав себе на очевидному протиріччі між тим, хто співає Януковичеві дифірамби, і тими, хто, власне, привів його до влади. Так, комуністи, мабуть, аплодують нинішньому Президентові і партнерам з коаліції у питаннях історичного гатунку. Але висновувати із цього факту “лівизну” Януковича чи його однопартійців я б не ризикнув. Це надто вже авантюрно: шити партії крупного бізнесу соціалістичні шати.

Хоча, у принципі, Міллєр не поодинокий у своїх висновках. У Львові на конференції “Україна після президентських виборів 2010: регіональний вимір” один з політологів заявив, що Янукович – це суміш кучмізму, комунізму та донецького регіоналізму. У принципі – все позірно так, хоча ранній Кучма теж був більше схожий на регіонального “директора”. Але елемент “комунізму” щодо В.Ф. – явне перебільшення. Так, звичайно, обіцянки Партії регіонів про “краще життя вже сьогодні” дещо відгонять хрущовщиною, але то, радше, – пропагандистський фокус, ніж справжня суть відверто правої структури великого бізнесу.

Мусимо зрозуміти, що у злиденній країні партія, яка бажає досягти успіху, приречена на популістську, ліву риторику. Патерналістське налаштування більшості громадян, які не те що не хочуть – не вміють – дати собі ради із труднощами життя, приводить до влади найвправніших обіцяльників та фантазерів. Так було із Ющенком, на цьому спекулювала й Тимошенко. Для соціальних утопій направду не треба бути великим інтелектуалом. Варто тільки вловити дух часу, а він у нас вже точно не пахне фіалками…