Як і щороку, пісенний конкурс Євробачення в Осло продемонстрував багато галасу довкола претендентів, дорогі шоу, протистояння політичних симпатій та антипатій, ставки букмекерів, більш чи менш вдалі виступи різною мірою обдарованих конкурсантів. Як і завжди, хтось залишився невдоволеним рішенням телеглядачів та журі (нагадаємо, відтепер їх рішення впливає на остаточний результат у пропорції 50 х 50). Найцікавішими ж у таких конкурсах є два моменти. З суто музичної точки зору вони часто демонструють основні “тренди” сезону (наприклад, таке популярне ще кілька років тому етно тепер майже цілковито витіснила музика в дусі диско 80-х). А ще – однаково цікаво стежити як за виступами конкурсантів, так і за оголошенням результатів голосування. Саме момент інтерактиву, власної причетності до оцінки конкурсу приковує одного суботнього вечора мільйони телеглядачів до екранів.
“Пошта” вирішила поцікавитися, наскільки активними в голосуванні є львів’яни. Чи стежать вони за колізіями Євробачення? Чи голосували цього року або під час попередніх конкурсів?

Ірина Залецька,
журналіст:
– Цього року конкурс Євробачення пройшов повз мою увагу. Однак навіть у ті роки, коли я його дивилася, голосувати за якогось кандидата бажання не виникало.  На мою думку, витрачати гроші на таку дурницю не варто. Шоу, де проводиться sms-голосування, побудовані таким чином, щоб  заробити на них якнайбільше грошей.  Натомість результат часто визначають не кількістю голосів, а необхідністю вивести того чи іншого виконавця  в переможці. На Євробаченні ті країни, які симпатизують одна одній, навзаєм ставлять найбільші оцінки. Тут суть не в геніальності виконавця, а більше в політиці. Я ж для себе відзначаю виконавця, який мені подобається, і пізніше шукаю його  диски в музичних магазинах. Попит завжди породжує пропозицію, і справді хороші виконавці будуть доступні для слухачів незалежно від того,  переможуть вони на Євробаченні чи ні.

Олег “Джон” Сук,
музикант, учасник груп “Клуб шанувальників чаю”, “Мертвий півень” та “Горгішелі”:

– Я майже щороку дивлюся Євробачення, можна сказати, з професійного інтересу. Аби простежити якісь основні тенденції у сучасній музиці. Хоча за таким конкурсом судити про них складно: надто там усіх зачісують під один гребінець. Характерна прикмета: багато років поспіль така країна як Великобританія – законодавець моди в музичному світі – посідає на Євробаченні останні місця. Тому що там правильно підходять до участі в такому змаганні для початківців і не відсилають туди місцевих знаменитостей... А що стосується голосування, то ні, не голосую ніколи. Грошей шкода.

Маркіян Іващишин,
голова постійної комісії культури, дозвілля, ЗМІ, промоції та туризму
 у Львівській міській раді, директор ТзОВ “Мистецьке  об’єднання “Дзиґа”:

– Цьогорічне Євробачення я навіть не дивився, бо не бачив там українського співака. Не було кого підтримувати. Спочатку я планував слідкувати за перипетіями цього дійства, однак, коли представляти Україну запропонували Альоші,  передумав. Не хочу підтримувати неукраїнські проекти. Представляти Україну  на подібних міжнародних конкурсах мають креативні українські виконавці.          

Таня Бас,
аспірант кафедри екологічної економіки Національного лісотехнічного університету:

– Не голосувала взагалі, бо не було нікого такого, за кого хотілося б проголосувати, точніше витратити гроші. Люблю, коли на Євробаченні виконавці співають мовою країни, яку представляють, та передають у своїх піснях національні мотиви. У цьогорічному конкурсі сподобалась Данія, але за них не голосувала, бо дуже вже мотиви їхньої пісні нагадували творчість відомого гурту ABBA, можливо, тому і сподобалось.