Плутанина в усталених термінах та підміна понять – трюк, до якого вдаються демагоги й невігласи.

Що вдієш: чомусь саме такі персонажі в Україні набувають повноважень керувати гуманітарною цариною. Політична історія чи то пак, історична політика стала цілком прийнятним інструментом саме демагогів. Якщо недавно ми мали очевидний крен в один бік, і це презентували як процес самоідентифікації нації, то нині спостерігаємо бездумну “реконкісту”, яка власне заперечує самоідентифікацію і нівелює усталені в світі поняття, перетворюючи вітчизняну науку в примітивний інструмент політики.

Усе сказане – до ініціативи Д. Табачніка і Ко наново переписати підручники, завбачливо заборонивши їхнім авторам використовувати термін “Друга світова війна”, коли йдеться про німецько-радянську бойню 1941 – 1945 років.

Однак проблема полягає в тому, що цим недолугим жестом ми викреслюємо зі своєї історії не кілька, а кільканадцять років. Адже Україна по суті стала ареною Другої світової війни 1939-го, коли гітлерівський та сталінський режими, уклавши пакт Молотова – Рібентроппа, поділили Польщу, уможлививши “возз’єднання”. Схожа містифікація назв прикриває тему співпраці СРСР та нацистської Німеччини, звірства НКВС у Галичині 41-го, а також (що дуже важливо для сусідів) ставить питання про Катинь. Адже, скажіть, звідки взялися у радянському полоні польські офіцери?

Далі – більше. Так, для головних країн-учасниць Другої світової війни бої завершилися капітуляцією Японії. Але хіба серед солдатів Далекосхідного військового округу не було українців? Були, причому у ролі гарматного м’яса, оскільки чи не основним контингентом там виступала необстріляна молодь із тієї ж таки Галичини.

І ще. Гадаю, рано чи пізно світ визнає УПА воюючою стороною у Другій світовій війні і таким чином погодиться із тим, що ця війна тривала значно довше, до кінця 50-х років минулого століття. До прикладу, у моєму рідному селі останній схрон опору знищено... 1961 року. Чи була ця невизнана війна вітчизняною для українців? Однозначно – так. Чи була вона продовженням Другої світової? Теж так, оскільки у ній брав участь СРСР, у ролі переможця над Німеччиною, але не звитяжця над українцями...

А якщо згадати, скільки українців воювало у лавах національних спротивів Франції, Італії, скільки їх лягло під час висадки союзників у Нормандії і на полях Європи, то стане цілком очевидним, що для нас ця війна таки була Другою світовою.

А сусіди... Хай називають її, як забажають. Адже вони вже переписали на захцянку Сталіна свою історію ще 1943-го, перейменувавши “Вторую Отєчєственную” у “Вєлікую...”. І досі послуговуються винаходом “вождя”.