Чи всі порушені кримінальні справи проти осіб, наближених до опозиції, можна, на вашу думку, вважати політичними репресіями?

Одразу після ганебної ратифікації “харківських угод” у парламенті 27 квітня, які закарбувалися у пам’яті кожного бійками до крові, димовими шашками та киданням яєць, із уст опозиції ніяк не сходить, навпаки, щораз частіше й гучніше лунає фраза про політичні репресії та переслідування. Мовляв, біло-блакитні поставили собі за мету цькування найактивніших інакодумців, а також їхніх рідних та близьких. Вони певні: переслідуваннями чинна влада прагне їм закрити рота – щоб інші боялися. “Інші” – та частина активних громадян України, яка рішуче налаштована на акції протесту (скажімо, студентські організації та профспілки). Стартували політичні репресії поновленням кримінальної справи проти Юлії Тимошенко. Згодом естафета перейшла до парламентарів від НУ-НС Юрія Гримчака та Андрія Парубія, проти яких Генпрокуратура порушила кримінальну справу. Та чи не найпалкіше в опозиційному таборі заговорили про політичні репресії, коли 18 травня львівське УБОЗ затримало рідну сестру Андрія Парубія – Олену, працівницю податкової інспекції, якій інкримінують отримання хабара…  Зрештою, зараз порушені справи за будь-якою статтею Кримінального кодексу України проти когось із рідних чи близьких опонентів більшості ті ж опозиціонери подаватимуть винятково як цькування. І байдуже, що, затримані особи, які за часів попереднього Президента, за плечима впливових родичів почували себе вельми комфортно та юридично безпечно, насправді мають стосунок до некоректного поводження із законом.

Сьогодні запитуємо читачів: чи всі порушені кримінальні справи проти осіб, наближених до опозиції, можна вважати політичними репресіями?

 Богдан Кук,

депутат Львівської обласної ради:

– Особисто я не вважаю, що всі кримінальні справи проти осіб, наближених до опозиції, можна вважати політичними репресіями. Щоправда, мене як громадянина України насторожує, що зараз все відбувається з точністю до навпаки, себто мова про те, що після 2004 року кримінальні справи правоохоронні органи порушували винятково проти однієї політичної сили, тоді як нині проти тих, хто зараз перебуває в опозиції. Певен: уже час жити у суспільстві, де кожен громадянин, згідно зі законом, має відповідати за скоєні ним злочини, незалежно від того, до якої політичної сили він належить. 

Ярослав Рущишин,

 депутат Львівської облради:

– Якщо стосовно тих, що порушені зараз, то так. Адже досі таких прецедентів не було. Як бачимо, виникає ось такий спосіб вирішення “проблеми” з опозицією… Зараз є внутрішня війна між депутатами різних політичних сил. Досі була така собі неписана солідарність між ними. Скажімо, ламали мікрофони і жодних наслідків не було… Думаю, що правоохоронній системі згори є вказівка “фас”. Натомість передусім прокуратурі треба регулярно працювати, себто боротися з корупцією та хабарництвом, а не вибірково, свідками чого ми є зараз. А чи багато досі в Україні затримали та посадили податківців за хабарі у міжвиборний період?! Якби це відбувалося щомісяця, я б повірив, що є реальна боротьба з цим ганебним явищем. Це б виглядало природно. Коли ж раптово порушують кримінальну справу і проти конкретної особи, це тягне за собою певні висновки.

Семен Глузман,

правозахисник, колишній дисидент та політв’язень, виконавчий секретар Асоціації психіатрів України:

– Я не можу говорити про всі випадки, які сьогодні є в Україні. Думаю, що не всі відомі ув’язнення можна назвати політичними репресіями. Як людина, яка мешкає в цій країні і слідкує за політичними подіями, вважаю, що люди, яких сьогодні намагаються посадити, мають за що сідати за ґрати. Просто потрапляють туди не у момент, коли заважають чинній владі, а у той момент, коли влада має можливість її посадити. Думаю, те, що зараз відбувається, – це вибіркове застосування законодавства. Зрештою, в Україні практика маніпулювання законом добре відома. Згадаймо хоча б, коли великі сини великих постатей української політики стріляли чи збивали на авто людей. Для них закон на той час теж був неписаний?! 

Михайло Іллєнко,

кінорежисер:

– Мене півроку не було в Україні, я нещодавно прилетів до Києва, тож мені важко оцінити ситуацію в усіх нюансах. Але перше враження склалося таке, що я повернувся в СРСР. Не можу діагностувати конкретніших деталей, проте цьому сприяє передовсім теле- та радіо­ефір. І справді – почалися перші політичні репресії, припускаю, що вони триватимуть. Зокрема, вже викликали на допити й мого племінника-“свободівця”...