На Вашу думку, минулі президентські вибори посприяли зміцненню єдності України чи, навпаки, з кожною електоральною кампанією все рельєфніше окреслюються різні вектори української спільноти?

Питання питань: "Як зцементувати країну?", наші політики, зазвичай, згадують лише тоді, коли їм доводиться практично керувати державою. До того у їхньому арсеналі здебільшого знаходяться хірургічні інструменти. Вони бавляться з менталітетами мешканців сходу та заходу, схвалюють осібно виготовлені для Галичини і для Донбасу гасла, листівки і білборди, спекулюють на різному трактуванні історії, роздають невимовно привабливі, зате заздалегідь нездійсненні обіцянки національним меншинам, релігійним конфесіям.

А відтак їм самим - переможцям - доводиться мати справу із наслідками своїх же титанічних і затратних зусиль. Ще жоден із вітчизняних політиків не зумів виробити системи уникнення такої лінії поведінки і жоден з них навіть не здавав собі труду зробити висновки із провальності таких стратегій.

Понад те, якби кожен із них сів та поміркував над засобами, якими він послуговувався, сходячи на Олімп, то, мабуть, здобутий плід перемоги видався б йому не таким вже й солодким.

У нас немає готових відповідей на те, яким має бути політик, здатний усвідомити потребу бодай мінімальної консолідації суспільства довкола хай мінімального кола насущних запитань. Яким баченням ролі країни, серед іншого й геополітичної, має володіти ця особа, аби виробити алгоритм єдності. Тому ми нині запитуємо наших читачів: на Вашу думку, минулі президентські вибори посприяли зміцненню єдності України чи, навпаки, з кожною електоральною кампанією все рельєфніше окреслюються різні вектори української спільноти?

Айдар Торибаєв, художній керівник та головний диригент Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії:

- Так, я справді спостерігаю, як кожні вибори - принаймні з 2004 року - поглиблюють розкол України. Більше того, я просто боюся, що з часом країну просто "розпиляють". І мене, як громадянина цієї країни, це болить і хвилює. Адже розділяють країну не за принципом поганих і хороших людей, багатих і бідних, а за якимись майже міфічними критеріями: географічним (чітко по Дніпру), етнографічним, релігійним. І з кожними виборами ситуація ускладнюється. Нічого не змінюється. Ніхто нічого не робить для об'єднання країни.

Юрій Шведа, політолог:

- Казати про єдність України нині складно, бо результати голосування засвідчили, що існують серйозні регіональні відмінності - різні електоральні симпатії, різні підходи до проблем мови, минулого, геостратегічного розвитку. Але сказати, що рівень напруги був такий, як у 2004 р., не можна. Немає різкого протистояння, побільшало симпатій на заході держави до Януковича, рівно ж як і більше виборців проголосувало за кандидата від демократичних сил. Незважаючи на різні підходи до проблем мовних, культурних, геостратегічних, люди вже оцінюють за критеріями, що зробив, що може зробити кандидат. Важливо, щоб новий керівник держави зумів вийти з позиції регіонального лідера і зробив кроки, щоб стати Президентом всіх українців. Ющенко успішно починав, але зійшов до позиції лідера Галичини. Якщо йти за такою ж логікою, то це поганий варіант - це шлях у нікуди.

Ірина бебешкіна, науковий керівник Фонду "Демократичні ініціативи":

- Сценарій цих виборів нагадував сценарії усіх попередніх. На щастя, цьогоріч не було повторення схеми 2004 року, коли вибори відбувалися в контексті роликів про три сорти українців. Захід тоді лякали "бандитами" зі сходу, а схід - "бандерами" із заходу. Загалом типовий сценарій наших виборів - для мобілізації своїх виборців використовують теми, які розколюють країну. Однак тут виникає цікава ситуація: коли соціологи досліджують найважливіші теми для виборців, то ті з них, що розколюють Україну, перебувають наприкінці списку. Наприклад, на цих виборах 3/4 країни вважали, що найголовнішим є подолання кризи, потім - боротьба з корупцією, медична, пенсійна реформи. У цілому це соціально-економічні проблеми. А от питання мови, НАТО, вступу в союз з Росією - значно далі у списку. Тобто для того, щоб об'єднати країну, здавалося б, нічого робити не треба, лише дати програми подолання проблем. У цілому я вважаю, що розкол таки посилився, адже коли половина України голосує за одного Президента, а інша частина - за іншого, то це, звичайно, не сприяє консолідації країни. Тому перед майбутнім Президентом постає питання, як стати лідером усієї країни.

Олександр Фільц, доктор медичних наук, професор, головний лікар Львівської обласної психіатричної лікарні:

- На мою думку, ще рано робити висновки про різновекторність чи зміцнення країни після результатів останніх виборів. Мине зо три місяці, тільки тоді ми побачимо, чи стали одне одному ближчі, чи навпаки. Це залежатиме не від переможців чи переможених, а від політичної панорами, яка незабаром утвориться. Особливість української політики в тому, що влада не мала жодних планів на перспективу, крім перемоги. І причина не в недолугості влади, а у відсутності досвіду існування в аналогічних обставинах. Багато ще доведеться навчитися.