Слово – не горобець. Тим паче – не голуб миру
Чи задовольняє вас рівень політичної культури учасників виборчого процесу?
Чи задовольняє вас рівень політичної культури учасників виборчого процесу?
Кожні вибори в Україні - без сумніву, черговий щабель дорослішання нації. Досвід, набутий у політичних диспутах та просто суперечках на кухні або в громадському транспорті, ясна річ, дається взнаки на наступних перегонах. Однак, попри зростання рівня вимог громадськості до претендентів чи то на найвищу державну посаду, чи на мандати парламентського або ж місцевого рівня, вони, ці кандидати, видається, певною мірою відстають від викликів часу.
Цьогорічний президентський марафон із усією очевидністю засвідчив, що у середовищі українських політиків, попри гучні заклики до толерації опонентів, не квапляться еволюціонувати у напрямі декларованих нами ж європейських стандартів. Висловлюємо редакційну думку, але сподіваємося, що із таким твердженням погодяться й наші читачі.
Повага до супротивника, між іншим, не тільки ознака політичної культури особи, але й запорука майбутнього порозуміння між вчорашніми конкурентами. Маємо чимало прикладів із тієї ж Європи, коли ідеологічні протиріччя не заважають переможеним першими привітати тих, хто взяв гору, а відтак налагоджувати поміж собою певні контакти, навіть хай у форматі опозиції - влади, задля подальшого розвитку країни.
У нас же маємо ситуацію загальної, затятої сварки поміж кандидатами, яка супроводжується брудом та містифікаціями такого штибу, що майбутнє примирення, ба - співпраця, видаються неможливими. Війна всіх проти всіх, а головно - проти перспектив країни.
Отож, сьогодні ми запитуємо читачів "Пошти", чи задовольняє їх рівень політичної культури виборів 2009 - 2010?
Василь Пазиняк,
дитячий хірург Львівського національного медуніверситету ім. Данила Галицького:
- Мені соромно за наших кандидатів у Президенти. І не лише мені. Я часто спілкуюся з людьми і як лікар, і як депутат обласної ради, й вони твердять, що вже мають алергію на політику. Тож коли вмикають телевізор і бачать виступ когось із кандидатів, відразу його вимикають. Майже всі кандидати були при владі і замість того, щоб проаналізувати, що вдалося їм зробити, чого не вдалося і чому не вдалося, як уникатимуть повторення помилок у майбутньому, коли прийдуть до влади, вони очорнюють, поливають помиями один одного. Шукають тріску в чужому очі, не бачачи поліна у своєму. На жаль, нині говорити про політичну культуру учасників виборчих перегонів не доводиться.
Тетяна Компанець,
заступник генерального директора в Західному регіоні видавництва "АВАНТАЖ Прайси":
- Політична боротьба сьогодні ведеться дуже некоректно. У суспільстві просто нагнітають паніку. Ситуація дійшла до того, що нині людям не настільки важливо, кого обирати, важливо, щоб усе просто закінчилося. Люди втомилися від усього цього бруду, який на них виливається щодня. Вся країна ніби завмерла в очікуванні виборів. А кандидати у Президенти замість того, щоб вести чесну політичну гру і пропонувати реальні програми, просто поливають один одного брудом. Хотілося б обрати достойного кандидата, але виникає питання: чи можуть бути достойними ті, хто має такий рівень політичної культури?
Олександр Поронюк,
керівник пресцентру Західного оперативного командування:
- Мене категорично не задовольняє рівень політичної культури учасників виборчого процесу. При всіх політичних баталіях вони не повинні принижувати та паплюжити один одного. Адже при цьому підривається повага до держави, починається зневіра громадян до влади. Критика потрібна, але вона має бути виважена та аргументована реальними фактами. Вважаю, що в Україні немає політичної культури. Певен, що багато чого залежить від особистого виховання політиків.
Наталя Войтович,
викладач ЛНУ імені Івана Франка, дослідник політичної реклами в Україні:
- Рівень політичної культури наших політиків мало чим відрізняється від культури простих громадян. Цікаво, що у своїх новорічних і різдвяних привітаннях політики, вдягнуті у вишиванки, демонструють зовсім інший культурний рівень, ніж у залах Верховної Ради чи на корпоративних, закритих від громадськості, зустрічах.
Що ж до політичної реклами, то наші політики займаються фактично антирекламою. Політики паплюжать одне одного, не зупиняючись у своїх висловлюваннях ні перед чим. І це виглядає надзвичайно сумно.
Василь Гутковський,
гендиректор літературної агенції "Піраміда":
- Мене не задовольняє рівень політичної культури учасників виборчого процесу. Тут варто навести слова Канта: "Вчиняй із іншими так, як ти хочеш, щоб вчиняли з тобою". Якби політики не забували ці слова, суспільство було б цілком іншим. Головним стрижнем життя є любов та порозуміння, тому саме цього бажаю українським політикам. Але, на жаль, не всі ведуть себе так, як би було потрібно. Якби вони більше мовчали, ми б краще їх розуміли. Поза тим, вважаю, що є багато грамотних, розумних та культурних політиків.
Влодко Кауфман,
художник:
- Мене політична культура наших кандидатів у Президенти не влаштовує. Вони розраховують на те, що ніхто не помічає, як вони брешуть, - а це, на мою думку, не культурно. Як некультурним вважаю і зловживання тим, що в нас половина населення, вибачте на слові, юродиві, щоб не сказати гостріше - їм брешуть, а вони за тиждень починають цю брехню сприймати за чисту монету. Так от, користуватися чиєюсь слабкістю, хворобою - також не культурно.
