Якщо Нестор Шуфрич, ударивши в обличчя міністра внутрішніх справ, вважає, що це додасть йому іміджу "регіонального рембо", - він гірко помиляється. Я не буду тут розводитися про депутатську недоторканність забіяки і позірну рівність перед законом міліцейського очільника з усіма громадянами цієї країни. Це зрозуміло й коню, що Нестор, затіявши бійку, сподівався на адекватну реакцію Луценка, як то було, до прикладу, в історії з "чоловічою гідністю" Черновецького. Але Юрій Віталійович зробив, поперше, висновки із задавненого конфлікту на засіданні РНБО, а подруге, чудово усвідомлює свою моральну перевагу над тими, хто, по суті, ув'язався у фатальну виборчу кампанію, програш у якій означатиме для "регіонів" та Януковича політичну смерть. Майже як у Святому Письмі: "Залиште мертвим ховати своїх мертвих"...

Шуфрич узагалі схильний до мімікрії перед своїми численними патронами. Коли таким був Медведчук, Нестор Іванович грав роль поміркованого есдека із майже європейським обличчям. У його публічних виступах можна було подибувати прямі копірайти із відомого у вузьких колах двотомника Віктора Володимировича. Найціннішою, але найменш цитованою фразою екс­лідера есдеків та екс­глави Кучмової адміністрації, є, на наш погляд, сакраментальне: "Я направду багато знаю, та не переконаний, що є сенс розповідати. Я взагалі не впевнений, що все слід розповідати до решти. Якщо б люди дізналися про всю правду, то вони б прокляли владу - і стару, і нову" (Віктор Медведчук, 2005 р.).

Тепер Шуфрич ходить "під Януковичем" і мімікрує під "сильного мужика". Але... Україна - не Росія. Імідж Януковича ліпили давно, ще, мабуть, із часів його невиразного кримінального минулого. Він годився для Донбасу зразка 2004го, де чи не кожен третій мешканець перейшов через пенітенціарну систему совєтського зразка. Та за п'ять літ Схід змінився, і навіть стадіон до Євро'2012, є свідченням позитивних трансформацій.

Агресія відходить у минуле, а тому на "проекті Януковича" варто ставити крапку. Він ще поборсається, ще не раз Шуфрич комусь буде товкти пики, але врештірешт носії схожої ментальності мусять втямити доволі просту річ: ми - вже Європа, де не з'ясовують стосунки п'ястуками. До того ж ми - спадкоємці візантійської традиції, де у пошанівку були підкилимні домовленості, лицемірні знаки уваги, та аж ніяк не мордобій.

Луценко, згоден, не залишиться боржником. Він відповів Шуфричеві, та, переконаний, його помста витонченіша і дошкульніша: сімейна тиранія Нестора екстраполюється на стиль політичної сили, яка претендує на імідж європейської. Тож на місці провідника регіоналів я б пояснив Несторові, що, по суті, той з'їздив по мармизі власного кандидата у Президенти.