Допис німецького письменника Ріхарда Ваґнера "Хіба Йозеф Рот був русином?" було опубліковано також в інших інтернет-виданнях світу, зокрема в інтернет-часописі "Крузенштерн". Там стаття також викликала жваве читацьке обговорення. До вашої уваги вибрані відгуки.

Я пропоную розпочати дискусію довкола провокативної статті Ріхарда Вагнера. Ось мої тези.

1. Саме через прояви спільної культурної спадщини України й Росії, Київська Русь, православ'я та інші історичні факти, Україна перебуває значно ближче до Європи, ніж, наприклад, Туреччина, про імовірний вступ якої до ЄС давно говорять. А крім того, хіба у країнах-членах ЄС - Болгарії, Румунії та Греції - немає православних?

2. Я багато років працюю в Україні як економіст, тому можу фахово стверджувати, що залежність української економіки від російської - це кліше, яке не відповідає дійсності. Таку залежність можна спостерігати лише у кількох галузях економіки, а переважна більшість фірм навіть конкурує із російськими на глобалізованому ринку. Це стосується насамперед металургійних підприємств.

3. Звичайно, олігархічна структура української економіки схожа на російську. Але з однією величезною відмінністю: жоден із олігархів не має настільки великої влади, щоб мати змогу домінувати у масштабах цілої країни, і саме тому різні за інтересами групи змушені знаходити між собою компроміси. У Росії все зовсім по-іншому. Крім того, я дозволю собі стверджувати, що кумедний набір партій характерний для всіх східноєвропейських країн, бо за 17 років неможливо вибудувати партійні структури, які традиційно склалися у Західній Європі. А крім того, через глобальну конкуренцію олігархів із Росією жоден з них не хоче бути залежним від Кремля.

4. На мою думку, у жодній іншій країні СНД вибори не відбуваються настільки демократично й відкрито. Це, як на мене, дуже європейська риса. Хоча, на жаль, в Україні, як і в багатьох інших країнах, надзвичайно владолюбна та егоцентрична еліта.

5. Звичайно, найбільші західні країни поділені у своєму ставленні щодо європейських перспектив України. Але особисто для мене важливішими є бажання самих українців та їхніх полі­тиків. І навіть якщо наразі в країні немає більшості голосів за вступ України до НАТО (50 років радянської пропаганди під час холодної війни не минули марно), але шлях до ЄС для східноєвропейських країн лежить лише через вступ до Асамблеї.

5. Москва ніколи не розглядала Україну як рівноправного партнера, і чому б це раптом мало змінитися? Москва зі своєю прорадянською риторикою робить все, щоб штовхнути Україну в обійми ЄС. Тим більше, що, з економічного погляду, Росія значно менш приваблива, ніж ЄС.

6. Галичину справді містифікують самі мешканці Західної України, але це стосується далеко не всіх українців. Можливо, таке враження створюється у західноєвропейців. Ясна річ, Галичина є непоганим маркетинговим інструментом, адже вона в минулому вже належала до великого західноєвропейського державного утворення, але не варто ототожнювати її з рештою України.

7. Західноукраїнська еліта лише на початку колаборувала з нацистами. Нічого дивного, що після сталінського терору кожна інша сила ви­глядала як визвольна. Але щойно українці збагнули, що нацисти також вважають їх людьми нижчої раси, вони почали запеклу боротьбу проти окупаційного режиму. А колаборанти були в усіх країнах, завойованих нацистами.

8. Слово "голодомор" не має жодного етимологічного зв'язку з голокостом. Про це можна довідатися навіть із Вікіпедії.

9. Те, що галичани брали участь у руйнації Габсбурзької імперії, мабуть, правда. Але чехи, угорці, словаки були значно активнішими. І тим не менше, усі ці країни уже в ЄС. Дивно було б тепер всю провину за це перекладати на плечі українців.

10. Автор статті має румунське походження. Між Україною та Румунією ніколи не бракувало конфліктів, насамперед територіальних. Можливо, саме це спричинилося до загального негативного ставлення пана Ваґнера до України.

Стаття опублікована під ніком Подвалов,
39 років, живе у Києві.
Народився у Швейцарії. Економіст
та фінансист за фахом. Розмовляє німецькою, англійською, російською, французькою.