У вас немає 2,5 мільйона гривень? Тоді вважайте себе громадянином другого сорту, як би не возвеличували до небес вашу шляхетність ті, хто має ці 2,5 мільйона. Бо визначивши саме такий розмір застави для участі у президентських перегонах, законодавець порушив ваше конституційне право бути обраним. Бо законодавець, далебі, не Бог, для якого всі народжуються рівними. Він може лише виписати на папері (і то не завжди грамотно) пусті слова про рівність, яка насправді коштує 2,5 - 10... (впишіть суму самі, згадавши практику спілкування з тими, хто мав би написане виконувати).

Але пояснити можна все, навіть зневаження прав та свобод з мовчазної згоди чинного їх Гаранта. Нам і пояснили, переклавши вину зі хворої голови на здорову, звинувативши всіх і вся у непомірній спразі влади. Мовляв, „дай вам, посполитим, волю", то ж у бюлетені виявиться ледь не всі 46 мільйонів українців, причому кожен із них матиме свій рецепт порання біля найвищого керма.

Я не схильний зазирати до чужих кишень, тим паче, чужих банківських конто, але натяк на те, що, мовляв, саме 2,5 млн (причому не останніх, бо ж кандидат також мусить щось їсти після реєстрації) тотожні вмінню здійснювати президентські повноваження мене, чесно кажучи, ображає. Хай так, але тоді додатком до платіжки, що подається в ЦВК, була б довідка про рівень IQ. Хоча, видається, придбати її значно дешевше...

Проблеми не було б, якби на всіх перехрестях нас не переконували, що таким є справжнє народовладдя. Якби не апелювали до Есхіла чи Мартіна Лютера Кінга. Бо й у тамтешні часи демократія була специфічною, а якщо говорити про її античні витоки, то, даруйте, тоді, далебі, не всі могли бути обраними. Поза цією нормою залишалися... раби. Висновок про свій соціальний статус у рідній країні ХХІ століття ліпше не робити, аби не псути собі нерви.

Мартін Лютер Кінг справді мав мрію, яка втілилася уповні, ба навіть через вінця. Расова толерантність у Штатах іноді набуває карикатурних рис, і бувають випадки, коли цілком серйозно можна говорити про дискримінацію білих. Жодного натяку, боронь Боже, на Барака Гусейна Обаму, обраного з поміж прихильників двох (на велетенську Америку) партій.

Одне слово, влада з часів Перикла чи Білля про вольності удосконалилася лише в одній царині - у факірській вправності власного ізоляціонізму, обмеженні доступу пересічних громадян до святая святих, маніпуляціях із „праведними" законами. Цензи, упроваджені ще сивої давнини, ще у колисці людства, лише множаться і стають витонченішими. „Транспарентність" кандидатів відтак вихлюпується через вінця, коли час їхніх каденцій добігає кінця. Тоді з'ясовується, що ми обирали геть не білих та пухнастих, а, по суті, типів, яким у пристойній компанії не подають руки.