Скандал із фальшуванням дип­лома людиною, яка перебувала на верхівці вітчизняної спецслужби, до того ж чи не першою стала рупором Президента у розв'язаній ним боротьбі проти Кабінету Міністрів (саме з уст Кислинського у серпні 2008 року прозвучало звинувачення на адресу прем'єра у державній зраді), - це серйозний дзвінок про якість української влади.

Річ не в тім, що Кислинський виявився "бездипломником". Знано, що нині вищу освіту здобувають порізному. Справа навіть не в тім, що екс­заступник глави СБУ - несамотній персонаж із намірами ошукати відділи кадрів найвищих державних інституцій, бо історія диплома того ж Романа Зварича також досі висить у повітрі.

Справа у легкості, з якою усілякого роду ошусти можуть раптом, мов за помахом чарівної палички, опинитися на Олімпі, - хтось упевнено підсаджує їх туди. А ще - у неперебірливості тих, кому вони служать, у виборі "відповідальних осіб". Коли йдеться про етичний бік цієї історії, то, виявляється, знані всім великі моралісти послуговуються цілком логічними, проте не надто чистоплотними мотивами, - для брудних справ обирають "брудних" людей. Відтак, коли ті сяк­так виконують "місію", їх позбуваються - причому негайно.

Можна волати про критичний стан українського війська, про брак у ньому шкарпеток та харчів, можна тицяти пальцем у будького, звинувачуючи у підлих намірах "продати країну". Але чи можна призначати на посаду, повноваження якої передбачають турботу про державну безпеку, особу з непевним минулим, ба більше - схильну до фальші та брехні?

Якість влади - ось проблема проблем, яку варто виокремити на майбутніх президентських виборах у серйозний критерій оцінки кандидатів. Хоча маю великі сумніви, що бодай один із численної когорти тих, хто вже оприлюднив намір балотуватися, витримає цей жорсткий тест. Казус Кислинського має перспективу геометричної прогресії, оскільки "шведська сім'я" нашого найвищого політикуму цинічно й легковажно ставиться до формування команд. Затяті вороги раптом перевтілються на вірних друзів, якщо від них залежить наповнення виборчого фонду, вплив на cуддів або ж інші, не менш важливі речі.

Якщо говорити серйозно, то найближчим часом навряд чи доречною буде мова про високоосвічену, чесну, відкриту та ще й харизматичну владу. Знову доведеться обирати між поганим та гіршим. Гасло "Хай забираються всі!" тут не актуальне, бо ризикуємо, що на місце знайомих персонажів повилазять пригріті ними ж кислинські. Незнані, з кількома дипломами на всі випадки життя, із кількома програмами (на потребу дня), і дюжиною паспортів із різним громадянством.