...Ні, я зовсім не апелюватиму до Нобелівського комітету з вимогою відібрати Премію миру від президента Обами. Певна річ, і ви це добре розумієте, що навряд чи голос зі Львова дійде до Швеції. Однак ці нотатки - спроба ще раз переконати читача у тому, що найглупіші вчинки люди роблять зовсім не з поквапливості чи браку мізків, а з певних міркувань і, вочевидь, не альтруїстичних.

Підраховано, що коли взяти до уваги терміни, у які слід подавати чергову заявку на найпрестижнішу у світі премію, Обама перебував на посаді президента США усього десять днів. Отже, за декаду хтось вирішив, що новобранець встиг внести неоціненний вклад у порозуміння між народами у глобальному масштабі.

Підраховано також, - і це зробити доволі легко, - що цьогорічного Нобеля за мир вручили у руки лідерові країни, яка провадить дві війни: в Афганістані та в Іраку, що ці війни є не до порівняння з іншими конфліктами з огляду на число мирних жертв, застосування тортур до військовополонених, узагалі за рівнем зневаження людських прав.

Ви скажете: війни починав не Обама, а його попередник - Бушмолодший. Так, і у цьому, здається, суть розгадки. Барак Гусейн Обама удостоєний Премії миру за те, що він... не Буш. Позаяк серед американських президентів­нобеліантів не було жодного (!) республіканця. Також цікава й промовиста деталь.

Ви скажете, Обама обіцяв припинити насильство в Афганістані та Іраку. Натомість його адміністрація б'ється у здогадах, звідки взяти принаймні ще 40 тисяч охочих, аби доконати справу проти талібів.

І ще про мир та Обаму. Ідея "перезавантаження" відносин Вашингтона і Москви вже позначилася на східноєвропейських союзниках Штатів. Йдеться про третій позиційний район американської протиракетної оборони. Перемололося: поляки та чехи трохи образилися і почали "шукати себе" у Європі. Однак акурат під час заочної перепалки між Ющенком та Мєдвєдєвим і, що симптоматично, напередодні ймовірної зустрічі цих одіозних персонажів на саміті СНД у Кишиневі, з подачі Пентагона з'являється вістка про... Україну як можливий терен дислокації нової системи американської ПРО. Виправдання українського лідера були адресовані у порожнечу, і можлива спроба бодай якогось діалогу зависла у повітрі.

Одне слово, миротворець. Америка і світ тепер перетравлюють чергову містифікацію, яку ковтнули інфіковані "обамоманією". Віртуальні речі, які не можливо помацати, пусті, зате солодкі слова, а ще - непереможне прагнення справжнього порозуміння між народами укотре стали інструментами для маніпуляції. Скільки ще разів слід потанцювати на граблях, аби врешті зрозуміти просту річ: політики живуть в одному вимірі, ми ж із вами - у зовсім іншому.