Відколи люди збагнули, що успіх їхніх планів залежить від погоди, вони всіма силами намагаються вплинути на неї. Починаючи від ритуальних танців і аж до людських жертв, робили все можливе, аби досягнути мети і задобрити давніх язичницьких богів, відповідальних за сонце і дощ.

Особливо зацікавленими у владі над погодою завжди були сільське господарство та військові. Але вони давно зрозуміли, що покладатися на богів - справа непевна. Тому і почали займатися різними науковими експериментами вторгнення в атмосферу.

Уже в 1836 році американський метеоролог Джеймс Поллард Еспі запропонував підпалювати ліс, щоб викликати дощ. Його логіка була така: гаряче повітря підніметься догори, потягне за собою вологість, яка сконденсується і повернеться на землю у вигляді опадів.

У 1924 році професор Гарвардського університету Еморі Леон Шоффі спробував викликати дощ, посилаючи з літака у хмари електрично заряджені піскові кулі. У 1930 році нідерландський учений Ауґуст Шауер застосував схожий експеримент, скидаючи з літака у хмари сухий лід. У 1935 відбувся ще один провальний експеримент із тією ж метою, під час якого французький метеоролог Бернард Дюбо намагався викликати дощ за допомогою велетенських паруючих димарів.

Аж у 1946 році Нобелівський лауреат у галузі хімії Ірвінґ Ланґмюр, його асистент Вінсент Шефер та фізик Бернард Воннеґут вигадали метод, який застосовують для викликання дощу і досі. Вони спровокували дощ за допомогою дії на хмари сухим льодом та йодованим сріблом. Цей метод відразу ж викликав зацікавлення військових, які планували за його допомогою організувати "погодну війну", викликаючи на території супротивника несприятливі погодні умови, і подальші експерименти вчених проводилися вже з ініціативи військових відомств. У 60х рр. за допомогою цього методу намагалися ослабити урагани, перетворюючи їх на низку штучно викликаних і значно слабших дощів.

Але попри очевидний успіх і здійснення прадавньої мрії людства про перемогу над погодою, вчені далі сумнівалися стосовно можливих негативних наслідків надто частого застосування нової методики. У 1977 році США, СРСР, Китай, Британія та низка інших країн підписали резолюцію про припинення погодних маніпуляцій з військовою метою.

Хоча мрії про погодну війну так і залишилися для багатьох актуальними. Зокрема, в одній із доповідей для Європарламенту у 90х рр. звучить застереження щодо продовження експериментів над новою американською військовою технологією, яка "має шкідливий вплив на клімат". Ідеться при цьому про дослідження впливу високочастотного електричного струму на хмари. Відповідний проект і справді існує в геофізичному інституті університету Аляски. І хоча наразі не відомо, які наслідки може мати таке маніпулювання погодою за допомогою електричних властивостей атмосфери, екологи реагують на ці експерименти вкрай стурбовано. Особливо в контексті їх можливого застосування з військовою метою.

У сільському господарстві сьогодні широко практикується використання різних методик впливу на погоду. У багатьох країнах світу застосовують методику штучного викликання дощу над засушливими територіями з метою не допустити його у міста і місцевості, які у даний момент не потребують вологи. За допомогою літаків, які викликають дощі, у деяких країнах борються з лісовими пожежами. Чільне місце у застосуванні таких технологій займає Китай, де щороку виділяють на це понад 100 мільйонів доларів. За допомогою штучно викликаного дощу борються також і зі смогом над перенаселеними містами.

Попри численні позитиви запобігання погодним катастрофам за допомогою новітніх методів, у наукових колах залишається чимало скептиків, які не переконані, що вплив на хмари і справді безпечний та корисний. Адже побачити довготривалі наслідки такого господарювання можна буде лише на практиці, але тоді вже неможливо буде нічого змінити.

Першими вивчати такі наслідки взялися австралійці, які вже протягом багатьох десятиліть штучно впливають на хмари, щоб запобігати сніговим лавинам. Наразі результати їхніх досліджень свідчать на користь та ефективність їхніх методів.

Австрійські метеорологи також реєструють покращення клімату та урожайності завдяки регулярному впливу на хмари йодованим сріблом.

Женевські вчені вирішили піти далі й позмагатися не лише з негодою, а й з блискавкою. Вони впливають на неї за допомогою лазера і нейтралізують електричний заряд блискавки. У майбутньому планують встановити відповідне обладнання, скажімо, на летовищах, для знешкодження блискавки ще до того, як вона завдасть шкоди.

Триває й активна дослідницька робота з метою боротьби з ураганами. Американські вчені розробили метод біологічно нейтрального масляного покриття у вигляді плівки на водоймі, у якій формується майбутній шторм. Таким чином плівка на морській поверхні запобігатиме тому, що вологе і тепле повітря підіймається над рівнем моря і провокує шторм. Інші вчені планують нагрівати хмари мікрохвилями, щоб запобігати утворенню торнадо.

Експерименти з впливів на погоду останнім часом простягаються і далі - досліджуючи проблему глобальної зміни клімату і пов'язаної з цим екологічної катастрофи. Адже відомо, що саме бідним районам планети внаслідок цієї катастрофи загрожують посухи або, навпаки, паводки. Аби уникнути цього, науковці розробляють проект встановлення велетенського дзеркала у космічному просторі, яке відбиватиме сонячне проміння. Лауреат Нобелівської премії, голландський науковець Пауль Крутцен висловив також ідею запускати у стратосферу ракети, наповнені двоокисом сірки, щоб утворювати довкола землі охолоджувальний пояс і відбивати сонячне проміння.

Але все це перспективи далекого майбутнього. А наразі вчені не дуже певні навіть того, внаслідок чого, скажімо, не падає дощ під час тріумфального відкриття Олімпійських ігор у Пекіні - унаслідок впливу на хмари, чи все ж таки завдяки милості задобрених богів.