Як жити серед людей?

Пересічного українського чиновника, мабуть, неабияк здивує поведінка близького сусіда - судді Конституційного суду Молдови Віктора Пушкаша, який докладає титанічних зусиль, аби позбутися... коштовного подарунка від екс­президента країни Владіміра Вороніна. І не тому, що остерігається нагінок учорашньої опозиції, яка після другої спроби нарешті здобула у парламенті відносну більшість. Справді, комуністи разом із Вороніним тепер у меншості, але не настільки, аби "розв'язати руки" своїм одвічним опонентам для серйозного зведення порахунків.

Пересічного українського чиновника, мабуть, неабияк здивує поведінка близького сусіда - судді Конституційного суду Молдови Віктора Пушкаша, який докладає титанічних зусиль, аби позбутися... коштовного подарунка від екс­президента країни Владіміра Вороніна. І не тому, що остерігається нагінок учорашньої опозиції, яка після другої спроби нарешті здобула у парламенті відносну більшість. Справді, комуністи разом із Вороніним тепер у меншості, але не настільки, аби "розв'язати руки" своїм одвічним опонентам для серйозного зведення порахунків.

Пушкаш, мабуть, таки європеєць, коли шанує Конституцію своєї країни та її закони. А ще - тому, що чітко усвідомлює усю складність і водночас простоту відповіді на сакраментальне від Альбера Камю: "Велике питання життя - як жити серед людей".

У принципі, наші провідники й урядники також знають цю відповідь, бо, судячи із їхніх заяв та промов, сповідують заповідь якщо не любові до ближнього, то принаймні толерації і поваги до нього. Але то - царина публічної політики, насправді ж вони, власне, й не надто переймаються тим, "як жити серед людей", уважаючи себе окремою кастою привілейованих, безкарних та всесильних.

Але що там панове українські чиновники! Вони - світські особи, з усім комплексом людських вад. Інша річ - постаті духовні, яким личило б демонструвати скромність та невибагливість, особливо повчаючи інших. Та ось проблема - статусні речі, зокрема й коштовні годинники, видають їхнє лицемірство з головою. Не йдеться про "хатинки" сільських парохів на тлі безробітного і вибитого алкоголем села, йдеться про карикатурний аристократизм кліру, який межує з безкультур'ям і рагулізмом. Ось, до прикладу, патріарх Кіріл, повчаючи донецьких шахтарів (на його переконання - вірну паству), каже їм, що тримає руку "на пульсі того, що відбувається у Росії". Криза, на думку церковного вельможі, - вислід гріха, "згубного лібералізму", що провадить до пекла, закономірний результат жадоби грошей та втіх. Та дивина - під час цього пристрасного казання на зап'ястку патріарха виблискує... годинник Breguet, вартістю від 28 до 36 тисяч євро.

Це, мабуть, випадок парадоксу, змальованого Джоном Фаулзом, автором бестселера "Волхв": "Нема ні покути, ні відпущення гріхів; гріх не має ціни. Його не можна викупити, поки не буде викупленим час", час підлої влади і облудних пророків. Лише тоді зможемо направду дізнатися просту істину: як жити серед людей...

Ігор Гулик

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5475 / 1.56MB / SQL:{query_count}