"Щоб глупоту кожного було видно..." Мабуть, саме таким принципом послуговуються політичні опоненти в Україні, маючи намір тицьнути своїх противників фізіономією у салат за рецептами штабних мудрагеликів. Ганна Герман взялася звинувачувати прем'єр­міністра України у плагіаті Роберта Кеннеді, який свого часу цитував давньогрецького трагіка Есхіла. Аби довести вільне трактування тексту античного класика в устах і Кеннеді, і Тимошенко, пані Ганна дослідно цитує один із його перекладів, забувши при цьому, що до творчості елліна зверталися принаймні двоє найвідоміших українських перекладачів - Андрій Содомора та Борис Тен. Не кажу вже про Івана Франка... І в кожного з них - свій стиль і виклад, тож говорити про певний канон тут недоречно. Зрештою, справа літературних гурманів, а не політиків, сперечатися про великих та їхніх перекладачів.

Я тішуся лише думкою, що на місці Юлії Тимошенко у Ґданську (а саме там було скоєно, на думку пані Герман, цей перекладацький злочин) не виявився Віктор Янукович. Бог його зна, чого б він там намолов - Беспощадного чи Безсмертного, Ахматову чи Ахмєтову. І не виключено, переплутав би Ґданськ із данським королівством... А так, - якщо вже й плагіатити, - то принаймні з Кеннеді, якщо цитувати, то щонайменше Есхіла...

Я вже колись писав, що заздрю країнам, президентами яких були гуманітаріїінтелектуали. Якось там складалося все добре, і нарід особливо не скаржився, що у парламенті забагато поетів­невмійків, художників­аматорів. Навпаки - пишався главою держави, наприклад, Нобелівським лауреатом Вацлавом Ґавелом. Та, мабуть, Україна ще не доросла до того ранжиру, аби нею правив чоловік із філософсько­вивищеним складом розуму. Їй подавай "твердого господарника", який, на випадок чого, і міцним слівцем лайнеться, і у пику може з'їздити. Дійшло до карикатурного Арсенія, - цілком мирного "гарвардського хлопчака", з якого ліплять недолугого "комісара".

Тому, за таких розкладів, не варто, мабуть, цитувати ні Беспощадного із Безсмертним, ні тим паче Есхіла. Ліпше бодай вивчити назубок тези власних програм, та так, щоб не забувати їх після перемоги на виборах.

Єдине, у чому пані Герман має рацію, - справді, українці ще читають. Попри скруту, купують коштовні книги, риються у букіністичних розкладках біля Федорова чи на Андріївському узвозі, шукаючи раритети. Вивчають мови, аби відчути чари оригіналів найновіших і наймейнстримніших авторів. Прийдуть і на форум, що знову вируватиме у Львові. Придбати новинку і вкотре повитріщатися на політиків, які із серйозними мінами на плакатних обличчях купуватимуть книги гамузом. Аби потім плутати Сковороду з пательнею...