Український вимір глобальних негараздів дещо специфічний. Його особливості не тільки у присутності абсолютно безвідповідальної політичної еліти, яка не складає собі труду взятися за бодай ескізне окреслення "плану для нації", його біда ще й у непомірних апетитах владоможців, здатних для втілення цієї жаги на брутальність і беззаконня. Але перекладати усе тільки на правлячий клас було б принаймні некоректним. Позаяк, знано, що "народ заслуговує тієї влади, яку має", і, вочевидь, ті, хто намагається визначати для країни правила гри, не впали нам на голову з Місяця і, дякувати Богові, не нав'язані окупантом.

Коли один із моїх знайомих, повернувшись із заробітчанських європ, дістався в Україні нормальної грошової посади, я тільки тішився його успіхові. Але минуло буквально півроку, і приятель знову зібрався у світи. Я було взявся його переконувати, мовляв, порахуй, адже тут ти дістаєш значно більше, не переймаєшся легалізацією, тут родина, - він просто сказав, що звик до іншої якості життя, яка "там" дається йому меншим коштом.

Буквально кілька тижнів тому директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова на сторінках "Дзеркала тижня" висловила погляд на ту ж проблему, лише з дещо іншої точки зору: "Ми стали меткими, нічим не стримуваними споживачами. В результаті Україна, яка займає одне з останніх місць в Європі за рівнем ВВП на душу населення, - серед лідерів з продажу дорогих автомобілів. Населення дозволяє собі демонструвати неймовірний попит на побутову техніку, дороге житло - невиправдане дороге житло".

У нас полюбляють говорити про "середній клас", мовляв, це - основа, зацікавлена у подальшому розвитку країни, той ґрунт, на якому базується її добробут. Але чомусь, окреслюючи поняття, беруть до уваги лише позірний рівень життя представників цієї "серединки". І маємо, що той, хто сидить по вуха у кредитах, зате володіє усіма атрибутами цього прошарку, - взятими у борг, віртуальними, "заставними", - визначає мейнстрим у суспільстві, стає предметом неабияких заздрощів для тих, хто, до прикладу, сяк­так перебивається у двокімнатній квартирі на Сихові, але не винен нікому жодної копійки... Є й феномен, коли злидні у пристойному помешканні пересічного громадянина, який дістається до місця праці на шикарному авто, стають головним мотивом його невдоволення: він живе в Україні, працює здебільшого "поукраїнськи", податки платить взагалі невідомо як, але хоче європейських стандартів. Але... "Спочатку слід збудувати Голландію, а вже потім вирішувати питання марихуани", - як резонно зауважує Валєрія Новодворская.

У принципі, стиль поведінки владців цілком і повністю відображає стиль життя їхніх виборців. Лише з на порядок вищою шкалою споживацтва і не до порівняння ширшими можливостями втілення своїх захцянок.