Цікаво, які ще технології запропонують нам вітчизняні та зарубіжні "доброзичливці", скажімо, до виборів 2015го? На останніх, які закінчилися "помаранчевим Майданом", пам'ятаємо, Україну ділили на три сорти, причому робили це руками українських же політиків. Цього разу, судячи з публікації італійського геополітичного журналу "Limes", нам пропонують перспективу поділу на три частини. Зокрема, як бачиться з Апеннін, Харківська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська області увійдуть до складу "ерефії", назвавшись "Восточной Украиной"; Чернігівська, Сумська, Житомирська, Київська, Полтавська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Хмельницька та Чернівецька потраплять у якийсь "Российский союз", а Захід (правда, без Волині, бо та подасться до Білорусі), буде нейтральною незалежною державою.

Бздур, та й годі. Це якщо обійтися без активних коментаторів таких нісенітниць з числа, здавалося б, авторитетних та незаангажованих українців на сторінках таких же поважних видань. Але, здається, рутинна політика так набридла вітчизняним експертам, що їм подавай якусь екзотику, хай навіть геть позбавлену здорового глузду.

Ба більше, мені видається, що нагнітання пристрастей довкола апокаліптичних для української державності сценаріїв дуже на руку певним зазіхачам на президентське крісло. Бо ж тільки у контексті зневіри, страху, непевних передчуттів можна позиціонувати себе за єдиного месіюрятівника, якому Всевишній уклав у мізки безумовно правильний і майже безболісний план порятунку.

Але мушу зауважити, що використання схожих тем і технологій свідчить, далебі, не про упевненість їхніх адептів у власних силах. Це - гра, призначена для того, аби культивувати серед загалу можливість несвідомого, часто інстинктивного вибору. Саме тому притчею во язицех стало переконання, що український виборець, зазвичай, обирає не напередодні доленосного електорального акту, а безпосередньо на дільниці, схилившись над скринькою.

Думаю також, що є певний розрахунок і на те, що перейнятий долями країни обиватель не впорається самотужки з важкими думками і, природно, почне гуртуватися у натовп. А юрбою, поперше, легко керувати, і 2004й - тому чудовий приклад, а подруге, коли що, то й не важко зібрати усіх невдоволених на стадіоні. То вже залежатиме від настроїв потенційного переможця: буде він схильним до анарходемократії чи, може, володітиме авторитарними рисами.

Але то у майбутньому. Насправді ж три України вже є, правда, поділені вони не за територіальною ознакою. Одна - злидні, себто більшість, друга - бандити­нувориші - їх значно менше, і третя - влада, якій, за великим рахунком, байдуже, що про неї говорять. Їй би втриматися...