До переліку найпопулярніших місць літнього відпочинку степ зарахувати складно. Переважно люди прагнуть виїхати до моря або ж до лісу, в гори, до цілющих джерел, лікувальних розтирань, термальних ванн. Але мешканці степового Херсона, скажімо, попри відносну близькість морських курортів (трохи більше як 200 км), часто віддають перевагу відпочинкові у дніпровських плавнях. Меланхолійні мандрівки на човні, або ж і справжнє рибальство, поєднані з пригодницьким азартом. Кажуть, ніби існують карти, за якими можна тут мандрувати, але ніколи не варто виключати можливості заблукати у плавнях назавжди. Адже тут, як і у всіх болотистих місцевостях, діє певна магія місця, посилена моторошними історіями, які десятиліттями мають високий рейтинг згадуваності у сучасному міському застільному фольк­лорі. Слухаючи їх, я відразу згадую уривки зі шкільного читання про Остапа і Соломію, які перепливали на плоті в Туреччину. Тепер, кажуть, можна скористатися поромом, який відправляється, здається, з Одеси, і здійснити більш комфортний, але не менш романтичний і доволі тривалий круїз, узявши зі собою довільну кількість багажу і навіть автомобіль.

Але я зовсім не маю наміру переконувати когось проводити всю відпустку в Херсоні, треба дуже любити сухувате потріскування степової трави, аби витримати тут у розпал літньої спеки. Хоча проїхати через це місто дорогою на відпочинок, скажімо, на Азовському морі, таки доведеться. Як і почути характерне для тутешньої говірки, більше схожої на українізовану російську, ніж на русифіковану українську: "Разні разговори балакають" "діти гуляються" (у сенсі бавляться) і, звичайно ж, хітові "осьо" і "оно" А якщо ви подорожуєте зі Львова автомобілем, то у Херсоні або розташованому трохи ближче Южноукраїнську зручно буде переночувати.

Якщо ви маєте у Херсоні знайомих або родичів, то увечері вони, мабуть, запросять вас на прогулянку. Найпопулярнішим місцем розваг і відпочинку є парк ім. Леніна. Хоча, окрім нього, в Херсоні є ще чотири парки і один ботанічний сад, гуляти здебільшого чомусь ходять саме сюди. Тому, хто потрапляє сюди вперше, здається, ніби він здійснює подорож у часі. Рипучі дитячі атракціони радянської доби, святково вбрані пари з дітьми, але і тинейджери, а також пари старшого віку без дітей, переважна більшість людей навіть пізнього вечора не знімає сонячних окулярів. Довкола дитячого містечка з атракціонами - дорожчі сучасніші задоволення, веломобілі, "п'яний велосипед" колеса якого повертаються у протилежний бік від того, куди ви керуєте і проїхати на якому вдається лише власникові, пиво, морозиво, танці пенсіонерів на літньому майданчику. Кілька кафе, у яких відбуваються весільні банкети або інші урочистості, незмінна "жива музика" караоке. Завдяки великій території парку, все це не надто гамірно і навіть якось ностальгійно.

Потім вас обов'язково відпровадять на набережну. Саме тут концентрується важливий сегмент нічного життя міста. Розслаблені після денної спеки відвідувачі не звертають ні найменшої уваги на нервові попередження кельнерки відкритої тераси про те, що "ми вже закриваємося" Врешті її терпець уривається, і вона припиняє наливати пиво. Але коли я прошу "зі собою" жіночка пом'якшується, хоча замість пляшки дає мені келих розливного.

Нещодавно відкритий фонтан збирає біля себе заворожених підсвітленою водою дітлахів, а поряд кілька міцних юнаків демонструють високий професіоналізм уміння стрибати у воду. Відштовхуючись від бетонного парапету, вони кілька разів перевертаються у повітрі, а потім приземляються на воду, намагаючись утворити якомога більше бризок. Ефект нагадує розрив снаряда. Ця розвага успішно конкурує з фонтаном.

Кілька прогулянкових катерів ліниво похитуються на воді, а парочки невтомно фотографуються біля гармати, яка стоїть тут на честь побудованого у 1779 році 66гарматного корабля "Слава Катерини" Поряд із гарматою - помпезний монумент херсонським корабелам. Щоправда, більшість місцевих відпочивальників не знає, що це за пам'ятники і чому вони стоять саме тут.

Кілька років тому з відвідин Херсона мені найбільше запала у пам'ять велика кількість відкритих каналізацій, з яких покрали люки, а також неймовірно дешеве таксі. Цього року з люками було значно краще, а крім того, приємно вразила численність квіткових кіосків, розташованих уздовж центральної вулиці.

Місто­сателіт Херсона Цюрупинськ на місто скидається мало. Туристові навряд чи спаде на думку зупинитися тут у пошуках чогось цікавого. Тож варто знати, що кілька років тому тут було створено музей Поліни Райко, "розмальоване обійстя" унікальної народної художниці.

Відпочиваючи на Азовському морі, ви можете трохи втомитися від розміреного відвідування пляжу. Розважитися тут особливо ніде. Хіба що проходити курс санаторного лікування у клініці на Арабатській стрілці, розташованій на термальних джерелах. Можна відвідати і "дике" термальне джерело, на яке возять місцеві таксисти.

Цікавий екскурсійний маршрут - це поїздка до знаменитого заповідника. Вартість квитка символічна - 9 грн, окремо слід заплатити кілька гривень за право фотографувати. Створений у 1874 році Фрідріхом ФальцФейном заповідник лише на 96 років молодший за заснований князем Потьомкіним на місці зруйнованого турками укріплення Олександрівського шанця Херсон. Назву місцевості дав один із її попередніх власників - герцог АнгальтКетенський в 1841 році на честь маєтку Асканія в Німеччині. Сьогодні АсканіяНова так і виглядає - як великопанський маєток посеред депресивного і сонного містечка, куди навіть всюдисущі євровікна дістаються з певним сповільненням.

Солідність і ретельність у всьому наукового фаната, яким, без сумніву, був засновник заповідника, відчувається у зоопарку та дендропарку досі. Не змогли знищити її навіть радянські роки.

Просторі вольєри для тварин, павичі, які розгулюють доріжками поміж відвідувачами, байдужі до спалахів фотоапаратів, колекція диких тварин, привезених з різних зоогеографічних областей земної кулі, насамперед птахів - лебеді, фазани, африканські страуси, південноамериканські нанду і австралійські ему та копитні - антилопи, зебри, олені, бізони, зубробізони, зубри. Єдиний у природі вид дикого коня - кінь Пржевальського сьогодні існує лише тут а також у Чорнобильській зоні відчуження, уже понад століття коні розмножуються у неволі і навіть є спроби повернути цей вид у степи Монголії, звідки його було привезено до заповідника і де зараз цих тварин більше немає.

Після оглядин зоопарку буйна рослинність сусіднього дендропарку здається чимось неприродним. Приблизно як розташована недалеко від входу в дендропарк торгова яточка. Уявіть собі запилену маломістечкову дорогу, вузеньку асфальтовану смужку із встромленими у відкриті дірки каналізаційних люків гілками акацій, а посеред неї раптом - широкий асортимент вовчих опудал і пер із павичих хвостів.

Зелень у степу взагалі звертає на себе увагу і виглядає чужорідним елементом. А такий велетенський і старанно доглянутий парк примушує прискіпливо дошукуватися таких звичних у наших парках звалищ сміття чи якихось інших недоліків. Але, окрім не надто густо розміщених лавок (зате солідних і не розламаних), знайти нічого не вдається. І ніби на доказ цього під час прогулянки нам кілька разів трапляються на шляху бригади прибиральниць із саморобними, виготовленими із гілок дерев, мітлами. Кінчики гілок у цих мітлах не підрівняні, і це викликає захоплення мого шестирічного сина:

- Мамо, дивися, це у них мітли, як у Баби­Яги чи як у Гаррі Поттера? - цікавиться він.