Дмітрій Мєдвєдєв змушений ділитися лаврами головного ньюмейкера серпня із канцлеркою ФРН Ангелою Меркель. Але робить він це добровільно, ніби мимохідь, підштовхуючи свою недавню візаві непомітними для глядацького ока мотивами.

Отже, з легкої руки пана Мєдвєдєва пані Меркель, наголошую вкотре - канцлер Німеччини, буде наполегливо боротися із... "героїзацією нацизму та націоналсоціалізму в Україні".

Вони що - з глузду з'їхали ці панове? Чи, може, економічна криза, яка, кажуть, вже завершилася на берегах Рейну, так фатально позначилася на їхньому вмінні адекватно сприймати світ?

Виглядає, що ні. Фрау Меркель верзла нісенітниці при світлому розумі. Завдяки, мабуть, Путіну, знавцю достеменної біографії доньки лютеранського пастора, який "втік" із Західної Німеччини до... НДР, щоб зробити там доволі блискучу церковну кар'єру.

Насправді це ще один симптом російсько­німецької змови, яку простежуємо у корупційній схемі Північного потоку (Шрьодер + Путін = "Газпром"), у відчайдушному спротиві Берліна у наданні ПДЧ для України і, зрештою, у "справі Дем'янюка".

Нічого дивного: ошалілу після резолюції ОБСЄ, що прирівняла нацизм до сталінізму, Москву тіпає від перспективи відповідальності за геноцид українців у 30х; Берлін же, переживши наслідки гітлеризму давніше, тепер взявся відбілювати власний імідж, звинувачуючи у гріхах наці вчорашніх "ундерменшів". Перед обома столицями фактично одне завдання: відхреститися від минулого, забути його, мов жахливий сон, знайти собі цапів­відбувайлів.

Є, правда, різниця. Фрау Меркель виконує роль прачки, аби її країна стала бездоганним лідером і законодавцем політичної моди на континенті. "Гаспадін" Мєдвєдєв робить це задля іншої мети: він подає світу режим, збудований його попередником на героїзації сталінізму, "білим та пухнастим".

Зробити це важко, позаяк сталінізм, як і нацизм, - риси спадкові. Ба більше, вони спонукають своїх прихильників гуртуватися у зграї. Так головний ідеолог нинішнього Кремля Дуґін лише зараз із дивакуватого фільозофа комуналки вскочив у мантію професора Московського університету.

Чи читала фрау Меркель твори цього пана? Чи часом не зауважила певних збігів дуґінських нісенітниць із конкретними цитатами "біблії нацизму"? Чи випадковим є недавній дозвіл на видання "Майн кампф" у Німеччині усіма мовами, крім державної мови ФРН?

Мабуть, не читала, не зауважувала. Не мала часу. Треба ж позувати на фотосесії з непристойно глибоким декольте. На передвиборчому плакаті німецькі християнські демократи (!) двозначно натякають симпатикам Анґели Доротеї: "Ми можемо пообіцяти вам більше".

А що ще запропонує фрау Меркель для України?