Літнє релакснокурортне затишшя не надто зворохобилося кількома штучними сплесками політичних емоцій. Попри обмежене коло осіб, які, зрештою, заробляють собі на хліб коментарями та аналітичними (доволі часто псевдо) припущеннями, пересічна громадськість не здала собі труду належним чином поміркувати над тупо українофобським блоггером Мєдвєдєвим або ж над струсами повітря Ратушняка із Яценюком. Є підозри, причому небезпідставні, що реакція тієї ж пересічної громадськості не є вислідом серпневої розніженості чи ліні, а свідченням доволі багатого досвіду спільноти у розпізнаванні сенсових наповнень політичних месиджів. А оскільки ні сенсу, ні алярмової потреби у згаданих "подіях" не було, то їхні сценаристи отримують свої гонорари, власне кажучи, за відверту халтуру.

У пристойному товаристві таких кріейторів давно б гнали у три шиї, бо у випадку з Мєдвєдєвим вони явно схибили з аудиторією: офісний "планктон", який полюбляє блукати нетрями мережі, - у відпусках, а юзерів мобільного інтернету в Україні (тим паче, в Росії) - кіт наплакав. Що ж до конфлікту ужгородського мера і лідера "Фронту змін", то його, вочевидь, скалькували із напівзабутої історії Тягнибока на Яворині. За відвертий плагіат схожого штибу, правда, не садять, але й не платять...

У принципі, маємо готуватися до численних збурень у передвиборних склянках, бо майбутній президентський марафон не обіцяє втішити чимось абсолютно незвіданим чи приголомшливим. "Шведська сім'я" українських владоможців - за раннім Луценком - вичерпала потенціал не тільки ідей, але й двірцевих інтриг, адюльтерів, змов настільки, що навіть у царині підлоти схожа на пляжну публіку, з голів якої спека і тривале байдикування випарували геть усі бажання.

Та найголовніше - не у "приколах" чи проколах. Найголовніше у тому, що суспільству навіть не спробують натякнути на бодай якусь перспективу, - усе поглине чорний "піар" і банальна показуха. З урахуванням того, що за найвищий державний фотель змагатимуться і Президент, і прем'єр, "потьомкінські села" від влади виглядатимуть привабливіше для ока і кишені, зате вкрай непереконливо для мізків. Обіцянки ж від кандидатів "середньої ланки" та очевидної підтанцьовки вабитимуть хіба лише невиправних оптимістів або маргінальних типів, охочих на будьяку дармовину, аби вже і негайно.

Як на мене, то перегони'2009 не дають Україні навіть шансу, який сяк­так вимальовувався майже у всіх дотеперішніх кампаніях. Те, як неохоче і вайлувато ухвалюються зміни до виборчого законодавства, свідчить про спробу влити старе вино у латаніперелатані міхи.