Притча во язицех - економічна криза - що далі, то більше скидається на кризу мізків. У пошуках виходу із глухого кута тисячі осіб зважуються на неадекватні вчинки, а світові медіа розносять поголос про це як докази непередбачуваності людської психіки.

Недавно Америку потрусив нечуваний досі випадок - 88річний ветеран Другої світової війни Джеймс фон Брунн, колишній капітан торпедного катера, а тепер художникневдаха, розстріляв охоронця Музею Голокосту Стівена Тайрона Джовнса. З'ясувалося, що убивця, - наголосимо: активний антифашист у минулому, був активістом расистського руху, проповідував симпатії до Гітлера, звинувативши, однак, нацистського лідера у недостатній ретельності з полагодженням "єврейського питання". Жертвою Брунна став афроамериканець, який жодним чином не завинив ані перед збоченськими уподобаннями свого ката, ба більше, був нащадком тих, кого в Америці ще донедавна вважали другосортною расою.

Пошуки винних - ось мотив, який у час безвиході загрожує перетворитися у тотальну недугу мізків, спровокувати натовп на агресію проти всіх і вся. Він додає аргументів окремим середовищам, які у "мирному контексті" перебувають у глибокому маргінесі, вихлюпує їх, мов шумовиння, на високі сходинки рейтингів людської опінії, надає їм ваги серед так званої "еліти". Адже найлегше переконати зневіреного у завтрашньому дні безробітного чи бездомного у тому, що головними винуватцями його кривд є абстрактна "влада", "нетутешні", "інородці", "світове жидомасонство", "москалі" чи "гамерика". Адепти таких "специфічних" мотивів зазвичай залишаються безкарними, позаяк спільноті, заклопотаній нестатками, вирішенням форсмажорних проблем, ніколи реагувати на чергові "невинні бздури", однак для протестантів­індивідів, чия психіка стала "творчим казаном" для розвитку схожих ідей, вони часто завершуються доволі конкретно.

Студент, який з відчаю перед несплатою за навчання береться за пограбування банку, двоє невідомих, теж, мабуть, не з розкошів, влаштовують вибухи і калічать цілком невинних людей під час спроби забрати касу, - це не просто факти кримінальної хроніки. Це - симптоми відчаю, які наразі шокують обивателя, але, якщо так триватиме й надалі, стануть звичними фрагментами його побуту.

Найгірше, що "владі" іноді на руку схожі інциденти. Вони принаймні затуманюють мізки загалу дурманом "екзотики", стають темами для сімейних бесід, розмов за кавою, у громадському транспорті. Натомість розум, звільнений від негативу повсякдення, міг би попрацювати над іншим: з'ясуванням справжніх причин нинішнього стану. І його висновки були б, вочевидь, не на користь владоможцям.