Свого часу "Пошта" опублікувала відкритого листа Івана Дем'янюкамолод­шого, у якому син в'язня німецької тюрми, оскарженого в убивстві 29 тисяч (!) євреїв, розповів про справжні мотиви цієї спецоперації. Не минуло багато часу й від проголошення доповіді Мойсея Фішбейна на 26й Конференції з української проблематики в Іллінойському університеті (США). З аргументами в руках відомий українсько­єврейський діяч розповів світові, як маніпулюють свідомістю, як цинічно розігрують карту антисемітизму для маргіналізації України, позбавлення її європейської перспективи. На думку Фішбейна, за фактами, про які читач чи глядач дізнається зі ЗМІ, стоїть Кремль і ФСБ. До того ж керівництво Росії, зокрема президент, не соромиться пишатися успішністю спецоперацій на теренах "дружньої" (!) держави. Поза тим, наголошує Фішбейн, законами РФ ФСБ заборонено будьякі підривні акції за кордоном.

Але є у цій історії ще одна несподівана деталь. Іллінойська доповідь містить факти, які не вписуються у тактику імперських провокаторів. Йдеться про тривалий і плідний діалог між провідниками "євразійців" та... верхівкою юдейського кліру Росії. До прикладу, на зустрічах лідера Євразійського союзу молоді Заріфулліна (підлеглі якого поглумилися над символами України на Говерлі) і головного рабина Росії Шаєвича (2007), а відтак із його наступником - Берлом Лазаром (2008), обговорювалися проблеми протидії "українському неонацизмові".

Я можу зрозуміти все: острах "євразійців" перед крахом великодержавних ілюзій, несприйняття євреями будьяких спроб відродження фашизму, але я не розумію одного - чому синагога у Мар'їной Рощє стала місцем, де толерують людей, котрі не приховують своїх, вочевидь, не загальнолюдських цінностей? Власне, трактують себе спадкоємцями чорносотенної традиції, вищості раси, зневажливого ставлення до "інородців".

Адже обидва рабини живуть не лише у світі тор, вони, мабуть, мали можливість бодай побіжно ознайомитися із працями того ж таки Дуґіна, зокрема його "Містеріями Євразії". Та обидва рабини живуть ще й посеред сучасного російського контексту, який, власне, допускає присутність Дуґіна на кафедрі тамтешнього найпрестижнішого вишу - МГУ, який сприяє акціям, схожим до "говерляни" ЄСМ, і, як уже сказано, пишається ними.

Шановним клірикам хотілося б нагадати лише один приклад з історії великодержавної Росії - запровадження для їхніх одноплемінників так званої "межі осілості". Загравання із "євразійцями" може обернутися ситуацією, за якої спектакль зі зміями намагаються ставити у тераріумі.