Соняшникове насіння - це справжня "фішка" тутешнього життя. Його можна придбати на кожному кроці, часом мені здається, що пропозиція навіть перевищує кількість точок, у яких поповнюють рахунки мобільних телефонів, хоча, на перший погляд, таке неможливе. Насіння лузають усі - молоді мами з візочками (вважають, що від насіння "молоко прибуває") спритно штовхають візок поперед собою без допомоги рук, зайнятих складним топографічним завданням, і залишені ними на землі тоненькі нитки лушпиння можна було б перетворити на лендартові інсталяції. Деякі викидають насіння у спеціальний мішечок, але це ще зовсім нова і малопоширена тенденція.

Колись мій чотирирічний син приніс із прогулянки торбинку з насінням і сказав:

- Мамо, дивися, ти таке не вмієш. Треба брати це і розкушувати, а потім хвацько сплюнув лушпиння на підлогу.

Іноді вранці я зустрічаю на сходах сусідаараба, потім виходжу на автобусну зупинку з романтичною назвою "Санта Барбара" і вдихаю гострі аміачні випари асфальту довкола однойменного ринку, з­за спини чути звуки незнайомої мови, схожої на турецьку, і я уявляю себе у бідному торговому кварталі якогось екзотичного міста з неокресленої країни пригодницьких дитячих книг. Ринок, особливо влітку, активно випаровує пахощі скумбрії чи морського окуня, які повільно розморожуються на ятках, або ж оселедця, замаринованого у пластмасових відрах з­під водоемульсійної фарби для стін.

На невеличкому клаптику цієї смердючої від сечі водіїв маршруток базарної землі можна купити все - від молока до броколі, і хоча асортимент сезонних фруктів та овочів скорочується з року в рік, зате ширшає асортимент ексклюзивних товарів. Мед із візитівками пасічника на банках. Лікарські трави і трав'яні чаї, любовно розкладені по власноруч виготовлених торбинках і підписані від руки акуратними друкованими літерами. Перша - велика літера - обведена червоним. Чоловік, який торгує травами, все робить непоспіхом, але відчуваю, що він добре знає свою справу і отримує від роботи задоволення. По­іншому не витрачав би стільки часу на торбинки і вирізані вручну паперові смужки з підписами, міг би продавати все в нашвидкоруч скручених паперових рурках, як це роблять інші продавці, соняшникового насіння чи східних прянощів.

У бік ексклюзивності змінюють і ціни на товари. Якщо раніше місцеві фрукти та овочі були дешевшими від заморських, то тепер бабусі з ближнього села продають у липні грушки зі свого городу за ціною аргентинських. На моє здивоване запитання відповідають:

- Ви шо, панусю, не видите, шо сі з бензиною робе?

І попри явно переоцінений вплив макроекономічних чинників на місцеве ціноутворення, це не може не викликати повагу, адже свідчить про важливий еволюційний крок у самосвідомості місцевих бабусь, які нарешті почали цінувати свою працю. І я мовчки купую грушки за європейською ціною, а трохи далі - майже наполовину дешевші банани, на які чомусь ціна бензину вплинула не так сильно.

Цієї зими снігу знову було мало, зате часто падав дощ. Перед вікном моєї спальної стоїть помаранчевого кольору смітник, куди нещодавно хтось викинув картату парасолю. Вітер відніс парасолю трохи далі, і нею почали бавитися смагляві дітлахи в обдертому одязі. Коли заходить сонце, у всіх вікнах мого помешкання по черзі можна роздивлятися, як міняє свої інтенсивні багряножовті кольори призахідне небо. Думаю, цей кадр із обдертими дітьми, картатою парасолею та смітником на тлі призахідного неба сподобався б якомунебудь Фелліні.