Джо Байден поїхав з Києва до Тбілісі. В Україні ще й не встигли перетравити заяв цього "яструба Обами", а от у Москві вже поквапилися охарактеризувати їх як "балансовий постскриптум" до ідеї "перезавантаження" стосунків Росії та США. Певна річ, іншого й очікувати було не варто, позаяк Кремль і надалі переконаний, що коли там стрижуть нігті, в Україні рубають пальці.

Та проблема, однак, не в смакових оцінках. Вона сидить значно глибше, а вибухнувши може спричинити геть протилежні враження, ба більше, певний розпач. М'якість Обами - позірно заспокійлива і миротворча, однак навряд чи російські чиновники (здебільшого, спецслужбовці) вміють ефективно упоратися з феноменом "м'якої сили". Те, що саме Обамадемократ заговорив про потребу "перезавантаження", наштовхує на не надто звичні алюзії з ідеєю горбачовської "перестройкі", активно підтриманої республіканцем Рейґаном. Тільки Роналд Вілсон починав навпаки - до краю загостривши стосунки із "імперією зла" (його ж термін), він відтак спровокував Міхаїла Ґорбачова на руйнацію Берлінського муру. Це йому належать слова, сказані під цією стіною, але "не до стіни": "Пане Ґорбачов, відчиніть цю браму! Пане Ґорбачов, зруйнуйте цей мур!".

Обама взявся за інший край проблеми. Він хоче порозумітися із росіянами на мові демократів, він прагне знайти з ними точки дотику, які болять і у Вашингтоні, і у Москві. Але це аж ніяк не означає, що відшукавши їх, він уникне спокуси натиснути на ці точки. Або ж за нього це зробить Джозеф Байден. Власне почав робити це вже.

Тому, на мою думку, не варто казати про "балансовий постскриптум". Радше, слід поміркувати над асиметричним продовженням діалогу у Москві, паралельним курсом, який адміністрація Обами не випадково проклала через столиці найнеслухняніших російських сусідів. Можливо, Джо Байдену розходиться й на тому, аби пригледіти тих, хто, на думку Америки, втілюватиме цей курс найретельніше. Але це вже деталі...

Якщо "доктрина Рейґана" увінчалася поваленням Берлінського муру, перемогою польської "Солідарності" і врешті - розвалом СРСР, то "доктрина Обами", хай там як її не оцінюють зараз, у недалекому майбутньому цілком може зруйнувати саме "ерефію". Тепер мова не йтиме про змагання ресурсу (порівнювати США і Росію геть некоректно), тепер боротьба пролягатиме у царині креативу, завоюванні симпатій, велемовності лідерів, їхній здатності звертатися до людей людською мовою почуттів та надії. Чи здатні на такий формат чинні московські лідери, - питання. Обама на це здатен, принаймні, йому вдалося переконати у своїй щирості свій народ.