Мій батько нізащо не переїхав би звідси. І коли я починаю вголос мріяти, що хотіла би в майбутньому поміняти район проживання, він називає мої мрії дурницями, а потім наводить залізні аргументи на користь Сихова. І має рацію. Звичайно, такою зручною інфраструктурою з кількома базарами, супермаркетами, поштами, відділеннями банків, готелем, басейном, більярдним клубом, кількома саунами і невеликими стадіонами може похвалитися далеко не кожен район. Останнім часом почали з'являтися навіть свіжообладнані дитячі майданчики. Щоправда, темпи їх нищення (явно не дітьми дошкільного віку) все ще суттєво випереджують темпи поновлення.

Респектабельність помітна тут відразу. Хлібні крамнички і ринок переважно не працюють ані надто рано, ні дуже пізно - нехай злидарі бігають закуповуватися вдосвіта або потемки, сихівчани - люди солідні, які можуть дозволити собі жити без поспіху, тож залагоджують справи в обідню пору. Закупи - це цілий ритуал, центральна подія дня. Порядна сихівська господиня не опускається до того, щоб купувати те, що дешевше, раз на тиждень у супермаркеті. Нехай інші обідають розігрітими у мірко­хвильовці макаронами, справжні сихівчани живуть під девізом - нічого вчорашнього. Тому якщо ви під вечір вирішите купити хліба у популярній крамниці, не дивуйтеся, що побачите порожні полиці. Зайвого тут не завозять.

Важливим елементом вашого статусу на сихівському продуктовому ринку є вміння дотримуватися норм світського етикету. Розмови про погоду, здоров'я дітей, якість товарів, актуальні пропозиції знижок і новинок. Продавці здебільшого добре пам'ятають, що саме ви купуєте і з яким інтервалом, тому часто можуть "засікти" вашу невірність і навіть зробити зауваження, чому це ви два тижні поспіль без свіжого салату - підозріло це.

Часто продавці навіть не питають, який саме йогурт, сорт сметани, молока чи масла вам потрібно. І ставлять перед вами обране на власний розсуд, називаючи лише сумарну ціну. А якщо ви проявите нетактовність і вирішите поцікавитися, скільки ж коштує масло, або дозволите собі здивуватися, що воно знову подорожчало, то сповнена власної гідності продавчиня обов'язково відповість щось на зразок:

- Так це ж масло! Хочете маргарини, беріть он те, дешевше.

І ви тут же пошкодуєте про свою зухвалість, бо тих, хто економить на маслі, на Сихові не розуміють.

Хоча це зовсім не означає, що люди тут не ощадливі, радше навпаки. Просто ощадливість їхня не в тому, щоб купувати дешеве, а в тому, щоб не купувати зайвого. На їхню думку зайвого. Тому асортимент дорогих мобільних телефонів тут суттєво ширший за пропозицію книг, газет чи журналів. А для бідніших існують спеціальні знижки - підіпсуті овочі за півціни чи навіть жовтки битих яєць, які вам зіллють у банку за символічну ціну.

Сихів - це королівство безкінечних ремонтів, металопластикових вікон і клаптикових декорацій на фасадах, це панельні будинки з такою кривизною стін і стель, що чудо їхнього тривання може змагатися з Пізанською вежею, це територія дитячих візочків, які постійно утворюють корки у вузеньких коридорчиках поміж базарними ятками, це катастрофічний брак місць у дитсадках і самих дитсадків. Це бомжі, вбрані в одяг провідних дизайнерських брендів, і заможні громадяни у дорогому китайсько­турецькому лахмітті. Це підлітки, які цілі канікули проводять на лавці під будинком, слухаючи неякісні музичні записи із новеньких мобільних телефонів. Мабуть, під вечір це їм страшенно набридає і тоді вони ідуть трощити свіжообладнані дитячі майданчики, а потім курять у ліфті щось смердюче, випорожнюються і розходяться по домівках. Може, хтось із них виросте на такого собі українського Боба Марлі, і увесь світ слухатиме його записи із якісних ліцензійних дисків, а перекладачі його текстів мучитимуться над тим, як адекватно передати мовами цивілізованого світу: "я празрєвала, бля" чи "офігіваю, на х...".