Що б не говорили про фігурантів "конституційної змови", якій, далебі, не судилося статися, - про Януковича і Тимошенко, - акурат вони є свідченням незворотніх змін в українському суспільстві. І лідер "білоблакитних", а відтак прем'єр зупинилися перед усвідомленням обов'язкового громадського осуду дій, які межують не тільки з поняттями демократії, а й за глибиною цинізму не вписуються у жодні рамки цивілізаційних пристойностей.

Я розумію, що якби не відбулося "витоків інформації" про перебіг перемовин, якби якийсь "доброзичливець" не поділився з журналістами проектом змін до Конституції, що їх готувала ця пара, то, можливо, ми мали б нині зовсім інший результат. Але витоків не могло не бути, оскільки "авторитетні джерела" навіть з депутатського корпусу, виявляється, також належно оцінили повноту відповідальності за наслідки.

Тут не будемо аналізувати "моральність" поведінки головних фігурантів, мораль у політиці - поняття дуже специфічне, якщо не сказати, збочене. Тут ходить про обмеженість поля для маневру, створену суспільним контекстом. Тут ходить про те, що саме нова якість громадянства зупинила політиків на межі свавілля. Не вічне "опудало" Президента, яким лякали легковірних, натякаючи на "надзвичайні стани" та інші неприємності. Не правники з КС, до яких, власне, мало довіри через партійну заангажованість. Не Уповноважена з прав людини, яка цього разу вирішила відмовчуватися з приводу нехтування фундаментальним правом громадянина - правом вибору та зміни влади. Словом, жодна із структур чи осіб, яким українці довірили пильнувати закони та вольності, не виконала свого обов'язку перед ними. Єдине, на що слід було сподіватися і що врешті таки зіграло свою роль - суспільна опінія і осуд. З'ясувалося, що саме вони можуть змусити будьякого політика замислюватися не тільки над власними зисками, - хоча, звичайно, і Януковичем в день сходження Святого Духа керував суто прагматичний підхід до свого іміджу, зрештою, до свого політичного майбутнього.

Цікаво, що своєю "зрадою" лідер регіоналів допоміг і учорашній партнерці. Юлія Тимошенко тепер вільна робити що завгодно: боротися з кризою, подавати у відставку або ж не робити нічого, крім промокампаній. Такий "фрістайл" на руку тій ЮВТ, яку добре знає український виборець, - непередбачуваній, підступній, креативній. Так, вочевидь, вона втратить багатьох симпатиків, але хто сказав, що їй замало часу, аби придбати нових? Зокрема, з лав прихильників Ющенка, який проконсультував Януковича перед походом до Лаври...