- Тобі дуже гарно з такою зачіскою, - сказала довговолоса жіночка ліворуч від мене до жіночки з короткою стрижкою, яка сиділа правіше.

- Знаєш, я таку шампунь купила, просто торчу, - відповіла їй стрижена. - Голова зовсім не чухається і волосся м'ягусіньке.

Розмова відбувалася у Театрі юного глядача. У залі було багато жіночок такого типу, як ці дві переді мною - охайні, зі старанним макіяжем і манікюром, у взутті на високих підборах, з носовичками і м'ятними карамельками напоготові. Вони все роблять надзвичайно уважно і зосереджено, вкрай відповідальні й обов'язкові. Найбільше я люблю спостерігати, як вони пишуть - ідеально каліграфічними літерами, мені ніколи не вдавалося писати такими, навіть коли від мене це вимагалося у школі. Ніби відчувши це, довговолоса витягла із сумки папірець і ручку і почала записувати адресу якогось архіважливого магазину. Писала вона на коліні, але при цьому примудрилася не порушити постави, а завершивши, старанно поправила волосся і сукню на колінах.

Усі ми сиділи у переповненому залі і чекали початку вистави, розважаючи себе розгляданням сріблястих декорацій і світляних зайчиків, які прожектор розсипав по залу. Обидві жіночки сиділи одна від одної на відстані трьох крісел, у яких товклися їхні діти, тому змушені були розмовляти голосно, а я відразу за ними, тож складно було уникнути подробиць цієї розмови. Далі пішло про те, де саме можна купити "цю чудодійну шампунь", а потім усе стало вже геть епічно про те, що де і по чому, але, на щастя, пролунав третій дзвінок, згасло світло і на сцені з'явилися вбрані у щось прозоре дівчата­ельфині. Дівчата танцювали і розповідали надмірно ліричні вірші, враження від яких трохи псували дефекти дикції - майже всі ельфині трохи шепелявили, хоча і порізному.

Ні, вистава була непогана, дітям навіть сподобалося.

- Дузє гално, мама, - відгукнулася під кінець малесенька, років два з половиною дівчинка праворуч від мене. - Але у мене так заболів зивотик.

А мені чомусь ніяк не вдавалося позбутися думок про те, що спонукало молоду маму з короткою стрижкою змінити рід слова "шампунь". Можливо, вся справа у відміні. Адже, як відомо, іменники в українські мові поділяються на чотири відміни, хоча так насправді, основна їх маса належить до першої, або ж, як іменник "шампунь" - до другої. Третя і четверта відміни - значно більш камерні, іменників, які належать до них, менше. А це може викликати асоціації з чимось елітарним, далеким від масовості і численності. Може, фантазувала я далі, жінка була настільки задоволена своїм шампунем, що вирішила перенести це слово з другої відміни до третьої і наголосити таким чином на якості, приналежності до вузького кола обраних. Щось таке як економ і бізнескласи у літаках. Вони часто відділені одне від одного лише шторою, яка закривається на час польоту. Через цю штору майже все чути, а коли стюардеси ходять по салону, то і видно, що нічого особливого там не відбувається. Просто є така умовність - летіти бізнескласом крутіше.

А ще, мабуть, додаються певні ґендерні пріоритети. Якісний і дорогий шампунь у патріархальній уяві - це суто бабська справа. Та і дійсно, яка різ­ниця чоловікові, м'ягусіньке у нього волосся чи не дуже. Цікавити це може хіба що його дружину чи коханку. Але дружини і коханки з патріархальною свідомістю переважно більше дбають про відчуття протилежної статі, тому обмежуються доглядом власного волосся. Для кого ж, як не для коханого, має воно бути м'ягусіньким, і голова щоб не чухалась. Так і перемандрував шампунь до однієї компанії з такими поетичними словами, як тінь, паморозь, любов, подорож, ну і, звичайно ж, винятком третьої відміни - іменником "мати".