У російській Держдумі таки зареєстрували законопроект "Про протидію реабілітації в нових незалежних державах на території колишнього Союзу РСР нацизму, нацистських злочинців і їх спільників". Що тут скажеш? Нормальні країни не беруть на себе жодних повноважень щодо "протидії" чомусь на теренах своїх сусідів, навіть якщо з ними побито горщики. І навіть опозиція в нормальних країнах не додумується до таких кульбітів, просто для того, аби не набиратися сорому перед світом.

Ба більше, у нормальних країнах, навіть якщо вони зазнали фашистської окупації у часі Другої світової війни, - ніколи не ставлять за вину тим, хто змушено залишився під владою наїзника, навпаки, вважають їх гідними пошани та жалю. А російські браві законописці взяли і записали до посібників нацизму усіх, хто жив на захопленому німцями терені:  "Поплічник нацизму, - визначає законопроект, - особа, що добровільно або в результаті мо­білізації пішла на службу в будь-які органи, організації, інститути націонал-соціалістського режиму Німеччини, або такі, що співпрацювали з окупаційною адміністрацією на території СРСР у кордонах за станом на 22 червня 1941 року". Цікаво лише чому вчорашніх "поплічників" рекрутували до лав червоної армії після визволення, та так алярмово, що забували не те що переодягнути їх в однострої (тепер вони знані як "чорносвиточники"), але й озброїти...

Власне кажучи, росіянам варто було б також замислитися над тим, чому їхня влада так переймається "реабілітацією" десь, а не на довіреній їй місцині. Чому в тамтешніх містах почастішали напади на гастарбайтерів і просто "осіб кавказької національності", чому спецпризначенці розганяють мітинги опозиції, а охороняють так звані "русские марши". І чому, до прикладу, генерал Краснов - герой білогвардійського руху, а відтак чільний учасник СС-формувань, зараз повертається в історію Росії на білому коні. Як, зрештою, не надто засуджують тепер і власівців. До слова, деякі джерела твердять, що серед вояків, які боролися проти червоної армії на фронтах Другої світової, росіянином був... чи не кожен десятий.

А ще можна запитати пана президента Д. Мєдвєдєва, який біс його поплутав, коли рукою глави російської держави покладалися квіти до меморіалу Маннергейма. Того самого Маннергейма, який одного разу зрадив Росію, поламавши клятву офіцера царської армії, а, за нагоди, ставши союзником Гітлера, душив Лєнінград блокадним кільцем.

Невже у Москві і Мєдвєдєва визнають "поплічником"? Чи, може, героєм, оскільки квіти до підніжжя меморіалу - надто дрібна ціна за "Північний потік"?