Літературознавці і видавці віддавна намагалися створити рецепт, а письменники не менш старанно пробували втілити їхні рекомендації у життя. Але тим не менше з року в рік книги, які очолюють світові списки бестселерів, суперечать критеріям, виробленим "знавцями". Непередбачуваність читацьких симпатій, мабуть, залишається найцікавішим моментом у глобалізованому і занудно комерціалізованому світі книготоргівлі. Можливо, ця непередбачуваність є своєрідним актом непокори читачів, які хочуть купувати книги за власними уподобаннями, а не відповідно до експертних розрахунків.

Цьогорічні дослідження світових бестселерів знову здивували - серед найпопулярніших книг не опинився ні старанно розкручуваний скандально-порнографічний бестселер німкені Шарлотт Роше "Вологі ділянки", ні численні, писані мало не на замовлення, англомовні детективи у стилі "Коду Да Вінчі", ні інші книги, яким видавці та критики пророкували успіх. Натомість цілком несподівано список бестселерів очолив афганський біженець Халед Хоссейні, який описав своє дитинство.

Отже, якими є, на думку знавців, складники рецепту всесвітнього бестселера? Насамперед він має бути написаний англійською, це суттєво полегшить і пришвидшить поширення тексту від літературної агенції до видавництв і звідти до книгарень. По-друге, бажано, щоб книга була цікавою для читачів будь-якого віку. І по-третє, глобальними бестселерами значно частіше стають фантастичні або детективні романи, аніж психологічні описи суспільства. Френсіс Фукуяма називав це історією про кінець історії - саме таку шукають видавці. Ця історія має захоплювати клі­єнтів фастфуду, інтернет-аукціонів, користувачів комп'ютерних програм Mic­rosoft та покупців гіпермаркетів. Тобто щонайменше ця книга має бути цікавою для жителів західного сві­ту. Таким є у загальних рисах рецепт успіху, вироблений видавцями, агентами та літературними критиками.

Хоча існують дослідження на цю тему, які спростовують частину із наведених вище критеріїв. Наприклад, опублікований нещодавно у німецькому спеціалізованому часописі для книготорговців "Buchreport" аналітичний репортаж австрійця Рюдіґера Вішенбарта, багаторічного прес-секретаря Франкфуртського книжкового форуму. При цьому йшлося не про авторів на кшталт Дена Брауна, який після успіху "Коду Да Він­чі" не написав жодної нової книги. Такі письменники, як Джоан Ролінґ, Стефані Маєр (авторка серії книг про вампіра Едварда) чи Крістофер Паоліні ("Ераґорн"), також проходять в окремій категорії, бо для книг, які читають представники різного віку, існують окремі списки бестселерів.

Що справді допомагає?

Але глобальний світовий успіх визначається не лише за результатами продажів, а і за тим, у скількох країнах книга потрапила до списків бестселерів. Ясна річ, таких книг не може бути багато. У 2008 році лише два письменники досягнули того, що їхні книги опинилися у списках бестселерів відразу у семи країнах і протрималися у цих рейтингах цілий місяць. Ними стали афганський автор Халед Хосейні ("Тисячі яскравих сонць") і британець Кен Фоллет із черговим трилером "Ворота світу". Третім, за успішністю, став швед Стіґ Ларссон, чия посмертно опублікована детективна трилогія "Міленіум" завоювала серця читачів п'яти країн. Хоча загальна кількість читачів у Ларссона виявилася більшою, ніж у Фоллета.

Бестселерами одночасно у трьох країнах стали лише двадцять книг. Авторка скандально відомих "Вологих ділянок" Шарлотт Роше та нобелівський лауреат Жан-Марі Ґустав Ле Клезіо змушені були вдовольнитися успіхом у двох країнах.

Які ж із усього цього напрошуються висновки? По-перше, якщо текст написаний англійською, його шанси стати бестселером, безумовно, зростають. 14 із 20 глобальних бестселерів 2008-го написані англійською. Тим не менше п'ять книг із першої десятки написані іншими мовами. Ясна річ, що жанрова література загалом продається краще, переважна більшість бестселерів - детективи. Але з іншого боку, хто б міг припустити, що така кіль­кість клієнтів фастфуду, інтернет-аукціонів, користувачів комп'ютерних програм Microsoft та покупців гіпермаркетів раптом захочуть прочитати історію дитинства в Афга­ністані? Хто міг би припустити, що список світових бестселерів 2008 року очолить Халед Хо­ссейні? А з іншого боку, хто б міг подумати, що до цієї двадцятки не потрапить жоден, скажімо, німецькомовний автор?

Локалізація ринків

Хоча якщо вдуматися, усе це не так і дивно. Адже одним із найважливіших висновків, який випливає з аналізу світового книжкового ринку, є те, що переважна більшість романів стають успішними тільки у власній країні. Лише 12% книг, які очолили списки бестселе­рів у дев'яти різних країнах, опинилися у таких списках в іншій країні, хоча далеко не завжди на чільному міс­ці. Ще менше книг потрапили і до списку бестселерів третьої країни. Під­сумо­вуючи це, можна зробити висновок - літературні агенти та видавці сподіваються знайти глобальні бестселери, натомість публіка має локальні смаки. Успішні романи найчастіше залишаються національними феноменами. Світ книги наразі залишається набагато менш глобалізованим, аніж про це може здатися з огляду на успіхи таких авторів, як Ролінґ, Меєр чи Фоллет. Поряд із ринком "глобальних гравців" і тих, хто прагне знайти там своє місце, існує дуже широке поле літератури, успіх якої непередбачуваний і випадковий, і саме це робить її цікавою.

Журналіст на ім'я Кріс Андерсон кілька років тому опублікував дослідження під назвою "Довга історія", в якому він захищає тезу про те, що у світі глобальної комунікації, у якому кожен може придбати товар із будь-якого куточка планети, все вагомішою стає роль саме невеличких локальних ринків. Аби підтвердити це на практиці, Андерсон досліджував статистику інтернет-магазину "Amazon". На думку дослідника, ринок книг, які недоступні у книгарнях, уже нині становить третину загального книжкового ринку. Тож аби осягнути якнайбільшого фінансового успіху, слід робити ставку не на великий глобальний успіх, а на значно менш масштабні, зате більш численні продажі на різних ринках.

Гарм фон Літніґ, Гюфінґен, Німеччина

Двадцятка найуспішніших книг 2008 року:

1. Халед Хоссейні (США/Афганістан)

2. Стіґ Ларссон (Швеція)

3. Кен Фоллет (Англія)

4. Стефані Маєр (США)

5. Мюріель Барбері (Франція)

6. Карлос Руїс Сафон

(Іспанія)

7. Анна Ґавальда

(Франція)

8. Джон Ґрішем (США)

9. Джоан Ролінґ (Англія)

10. Геннінґ Манкелль (Швеція)

11. Алан Беннетт (Англія)

12. Джоді Піколт (США)

13. Крістофер Паоліні (США)

14. Девід Балдаччі (США)

15. Ніколас Спаркс (США)

16. Елізабет Джордж (США)

17. Лорен Вайсберґер (США)

18. Майкл Коннеллі (США)

19. Патріція Корнуелл (США)

20. Паоло Коельо  (Бразилія)