Великий День

Мабуть, жодна з подій людської історії не зазнавала такої кількості трактувань, інтерпретацій, як та, що її вшановуватимемо завтра. Їй передував тріумфальний в'їзд Христа до Єрусалима під схвальні вигуки натовпу, у мізках якого вже прогризався крик потреби жертви - "Розіпни!". Він вирветься в азійське небо через три дні, але досі нам не під силу втямити, як, яким чином людська природа чинить схоже - долає прірву між безмежною людською любов'ю і звірячою ненавистю.

Серед інших, звичних і усталених формулювань дива Воскресіння, якими, зазвичай, сповнені священицькі проповіді, - чомусь загубилася одне, либонь, найсуттєвіше. Через дві тисячі літ від події на Голгофі саме воно, як на мене, мало б стати визначальним для секуляризованого і водночас охопленого спалахами релігійного фанатизму світу. Це - проблема розуміння іншого, толерування особливого шляху кожного, лояльність до інакодумства. Бо навіть у середовищі апостолів, не беручи до уваги Юду, найвірніших учнів та послідовників Христа, обтяжених, за висловом Учителя, місією бути "сіллю землі", ми не завжди зауважуємо розуміння Його вчинків. Чи не найліпше про це співає "Наутілус Помпіліус", фрагмент його композиції подам мовою оригіналу, аби не грішити некоректним перекладом Ільі Кормільцева:  

"Видишь там, на горе, возвышается крест?
Под ним десяток солдат.
Повиси-ка на нем.
А когда надоест, возвращайся назад,
Гулять по воде со мной".

Андрієві, якому суджено було стати хрестителем Русі і, по суті, визначити сакральний сенс Києва, тоді не дано було осягнути Христові "прогулянки водою". Йому знадобився "додатковий аргумент", який, власне, і трапився зовсім незабаром.

Мені видається, що Христос воскрес саме для того, аби ми не стільки дивувалися надприродним вчинком Живого Бога, а взяли з цієї події урок стосунків з іншими людьми. Не потребуючи крайніх доказів, не схиляючи когось до свого світобачення, не відкидаючи "інакшість" ближньо­го, шануючи його свободу волі. Може, саме це і є тією Любов'ю, про яку казав нам Спаситель. Може, у тому акурат приховано модель людськості, яку шукаємо і - на диво - не можемо знайти?

Натомість судимо, не боячись бути осудженими, натомість "розпинаємо" тих, які мають інші уявлення про світ і про нас у ньому. І, кривлячи душею, звинувачуємо когось у всіх бідах, забувши, однак, що й ми долучилися до того, що маємо, безтямно купившись колись на брехливі слова і захмарні обіцянки.

Цього Великого Дня зичу усім погідної душі і серця, яким Воскреслий Ісус, без сумніву, вділить снаги і мужності нести свого хреста. Поруч із нами - такі ж, як ми. Лише їхній хрест, може, з іншого дерева. А може, вони згромадили його на інше рамено...

Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!