"Знаєте, в чому біда України? В тому, що в ній немає жодного політика, який би не мріяв стати президентом", - твердить один з численних та розмаїтих кандидатів на найвище державне крісло в Україні, боротьба за яке вступила у гарячу фазу. Мені видається, що проблема не стільки у політиках, але в тому, що, починаючи із 2004 року, вони почали правити країною не за законами, які самі ж ухвалюють невідь для кого, а послуговуючись по­літичними угодами та рішеннями.

Поміж тим, така практика, власне, й свідчить про слабкість влади, про неготовність для початку продукувати потрібні та головне - адекватні закони, а відтак жити, чітко дотримуючись раніше прийнятих правил. Тому кожні вибори в державі сприймаються як певного роду алярм, бо наші провідники (з нардепами включно) щоразу починають вибудовувати нові схеми та правила, за якими, на їхню думку, буде найкомфортніше здобути таку омріяну владу.

Незавершена політична реформа як відкуп, як офіра задля третього туру президентських виборів, - мертвонароджене дитя Майдану та купи засідань за "круглим столом", - і результат: двічі народ сходив на дочасні парламентські вибори, так і не зумівши зламати зашкарублу систему координат; макабрична система влади, у якій ніхто ні за що не відповідає, і водночас може впливати на будь-який дріб'язок типу заангажованого районного суду; Президент, що завжди остерігається "свині" з боку прем'єра, уряд, пов'язаний і скований у своїх діях, одне слово, "каша", яку сьорбаємо досі.

Тепер знову є шанс відвідати виборчі дільниці, позаяк політичне рішення про президентські перегони з фінішем 25 жовтня спровокувало цілу низку таких же політичних ініціатив, серед яких - дочасна парламентська ротація. А незаконні (читай - політичні рішення) завжди кульгають, принаймні на різночитання. Ющенко вважає вибори 25 жовтня "дочасними" (він інакше вважати не може, бо важіль Конституційного суду недієвий); нардепи, які стоять за цією датою, трактують їх "черговими". І власне тут починається поле ламання списів, тут формується думка про одночасність виборів глави держави і парламенту. Хоча наразі ніхто не відає, яким робом організувати таке "неприродне" сумісництво, яке передбачає щонайменше дві паралельні структури виборчих комісій.

Я вже не кажу про те, що суміщення виборів - це чергова пастка для майбутнього Президента. Бо не перекроєна і не укладена по-людськи Конституція знову провокуватиме непорозуміння і конфлікти поміж ним та депутатським корпусом, а відтак і прем'єром.

То, може, все-таки спочатку підготувати кілька нормальних законів, переглянути Конституцію, а вже потім рушати на вибори. Або прямо визнати: ніяка ми не правова демократія, ми - небачена досі система "політичних угод", найближчим аналогом якої є повна анархія.