У своїх романах Чандлер часто змінював перспективу автора, який усе знає, на оповідача від першої особи, а це завжди робить текст значно чутливішим до нюансів стилю і відчуттів героїв. Його детективи мають у собі чимало песимістичної глибини, притаманної "високій" літературі. А водночас Голлівуд зробив наслідування стилістики Чандлера майже обов'язковим для гостросюжетної літератури. Плащі, капелюхи і уривчасті фрази перетворилися на одне із найбільш поширених нині кліше. Створений автором персонаж і досі перебуває у постійній суперечці зі значно більш типовими для детективного жанру аморальними і схильними до насильства героями. Навіть детективи у сьогоднішніх романах ніколи не бувають бездоганними, вони свідомо порушують закон задля досягнення своєї мети. Негативних персонажів у детективному жанрі ніколи не бракувало, а от порядні поволі перетворюються на музейні релікти. Марлоу грає вдома у шахи, курить люльку, і самі ці звички вже роблять його поважним пенсіонером. Такі герої виглядають нежиттєздатними у сьогоднішньому детективному просторі, значно жорстокішому, кривавішому, позбавленому правил і моральних засад. Тим симпатичнішим виглядають сьогодні романи Чандлера посеред незліченних кривавих історій і продажних детективів. Час від часу критики пророкують цим книгам забуття, але прощання читачів з улюбленими романами так затягнулося, що, мабуть, цим прогнозам не судилося справдитися.

Найкращі цитати з книг
Раймонда Чандлера

"Це була блондинка. Така блондинка, заради якої кожен єпископ був би готовий зробити дірку в церковному вікні" ("Прощавай, кохана").

"Вона подарувала мені усмішку, яку я відчув навіть у задній кишені своїх штанів" ("Прощавай, кохана").

"Мені був терміново потрібний дрінк, хороше страхування життя, відпустка, будинок за містом. Але у мене були тільки куртка, капелюх і пістолет" ("Прощавай, кохана").

"Хвилини прокрадалися геть навшпиньки, приклавши палець до вуст" ("Жінка в озері").

"Мерці, як правило, важчі, ніж розбиті серця" ("Міцний сон").

"Ніщо не здається більш порожнім, ніж порожній басейн" ("Довге прощання").

"І тоді він узяв свою склянку і зробив перший ковток, а потім зітхнув і похитав головою, усміхаючись так, як усміхається чоловік, якому дають випити, а йому саме це необхідно зараз понад усе на світі. І цей перший ковток смакує так, як треба, і схожий на погляд у широкий, чистий і сонячний світ" ("Високе вікно").

"Я п'ю лише за відповідної нагоди. Такі, як я, зазвичай випивають одне пиво, а потім приходять до тями в Сінґапурі і зауважують, що у них відросла густа борода" ("Король у жовтому").

"Жодна пастка не буває такою смертельною, як та, яку готуєш собі сам" ("Довге прощання").

"Генерал продовжував говорити, хоч і дуже повільно. Він беріг сили, як дешева повія береже останню пару панчіх" ("Міцний сон").

"Голос став таким холодним, як їжа, яку подають у кафе" ("Прощавай, кохана").

"З алкоголем усе відбувається, як із коханням. Перший поцілунок магічний, другий - рідний і близький, третій - це вже рутина. А потім залишається тільки роздягнути дівчину" ("Довге прощання").

"Шахи - це найскладніший спосіб розбазарювання людського інтелекту, який тільки можна знайти, не враховуючи рекламних агенцій, ясна річ" ("Довге прощання").

"Англійці, можливо, не завжди найкращі письменники у світі, але їм немає рівних серед найкращих із нудних письменників" ("Просте мистецтво убивства").

"Я переконаний, що чоловік повинен напиватися хоча б двічі на рік, просто для того, щоб не бути надто зарозумілим" ("Молодша сестра").