Є кілька справ, до яких світове правосуддя повертається час од часу, - на потребу політичного моменту. Серед них - і "справа Івана Дем'янюка", яка, мабуть, ризикує перетворитися на незавершену, з огляду на вік оскарженого. Можна, звичайно, дискутувати довкола причетності 88-літнього українця до масових убивств євреїв у нацистському таборі Треблінка (тепер йому приписують табір Сабібор), але ці суперечки все ж годяться для кухонь, а не для ЗМІ і політичних салонів.

Із Дем'янюком - проблема. Проблема його невинності, вже підтвердженої 1993 року Верховним судом Ізраїлю (!), дотично визнаної урядом Америки, який повернув своєму ж громадянинові громадянство після депортації і відсидки в ізраїльській в'язниці. Проблема моральна - оскільки після знущань, які довелося пережити Дем'янюкові на "землі обітованій" (кажуть, його виставляли на публічні оглядини і тицяли у нього пальцем - ось він, кровопивця-українець), тамтешня влада, оголосивши вердикт, навіть не визнала за потрібне по-людськи попросити вибачення у вчорашнього в'язня.

Ще одна проблема - проблема України. Коли Дем'янюк, після не дев'яти кіл пекла, після лжеоскаржень і виправдання, звернувся до київського уряду із проханням надати йому громадянство, панове демократи йому відмовили. Сказали "ні!", чудово знаючи, що Дем'янюк - ніякий не "Іван Грозний", що самого "Грозного" розстріляно ще наприкінці 1950-х років у приміщенні республіканського КДБ на Володимирівській. Сказали "ні", бо чомусь вирішили, що так буде ліпше з огляду на "правила доброго тону", хоча тоді Дем'янюкові погрожували розправою в Ізраїлі, а його адвоката Йорама Шефтеля облили сірчаною кислотою, мовляв, ось тобі за те, що виправдав убивцю...

А тепер  прокуратура Федеративної Республіки Німеччини вкотре висуває звинувачення проти Джона (Івана) Дем'янюка. І тут постає ще одне запитання: чи мають право німецькі юристи судити українця, який - якщо навіть припустити, що винен - здійснював свої - міфічні чи справжні - злочини на теренах Польщі? За міжнародною практикою, мало б бути саме так.

Але...  Рішення суду Мюнхена про арешт Дем'янюка на підставі подання Центрального бюро розслідувань злочинів нацизму у Людвігсбурзі (федеральна земля Баден-Вюртемберг), либонь, започаткує останній для Німеччини процес над "нацист­ським злочинцем". Німці вирішили не зволікати і поставити "жирну крапку" у власній брудній історії. І цією крапкою буде, зважте, не німець, а українець.

Можна, звичайно, зрозуміти бажання цілого народу врешті покласти край "комплексу вини", який шлейфом тягнеться за німцями упродовж усіх повоєнних літ. Але, даруйте, хіба для цього варто коїти ще один злочин?