Президент змушений повернутися до своєї давньої ідеї - проведення плебісциту для змін у Конституції України. На думку Віктора Ющенка, "люди, які стояли за конституційною реформою, мріяли про одне - коли для них перестала сяяти зірка третього терміну президентства, вони зробили все, щоб повноваження Президента перейшли до прем'єр-міністра". Натякаючи на свого попередника, нинішній гарант Конституції (який, послухати його ж, не має на те достатньо повноважень) забуває відоме пророцтво Леоніда Даниловича: "Ви ще побачите Україну без Кучми!» Проблема не у зловтісі ЛДК, проблема у тому, що Ющенко, його політична сила, його сателіти у тодішньому парламенті знехтували "дріб'язком" - системою функціонування держави - задля того, аби виторгувати собі владу.

Мені можуть дорікнути: мовляв, таким чином було куплено громадянський мир. Маючи певні сумніви у серйозності цього аргументу, який, гадаю, поділяють й інші свідки Майдану, скажу словами нинішнього глави держави, які лягають у цей контекст вельми добре: "Нестабільність не може породити стабільність. Але парламент отримав мандат від людей, у ньому сьогодні дві мегапартії є полярними силами, які постійно боротимуться. А інститут ста­більності, яким раніше був інститут президентства, сьогодні виключений зі гри".

І тут Ющенко лукавить, оскіль­ки в його руках є чимало важелів, якими він вдало послуговувся досі, зокрема, право розпуску Верховної Ради. А ще - право законодавчої ініціативи, право пропонувати і наполягати на кандидатурах силових міністрів, ветувати закони... Просто у нинішній кризовій, часами безвихідній ситуації інститут президентства перебирає на себе не властиві йому в жодній країні функції коментатора урядових дій, причому коментатора не менш злостивого, ніж Кучма зразка 2004 - 2005 років. Роль спостерігача, а не активного учасника пасує Ющенкові: з його уст ми по кільканадцять разів на день чуємо про потребу зміни бюджету, але жодного разу нам не було продемонстровано реального законопроекту таких змін, виробленого секретаріатом глави держави і належним чином поданого до парламенту. Не царська то справа...

А з референдумом у Президента обов'язково будуть проблеми. Не в тому сенсі, що народ неохоче вийде продемонструвати свою підтримку конституційній реформі. Народ прийде, але, видається, йому захочеться сказати ще й своє слово про Україну та НАТО (заявка на схожий плебісцит вже давно припадає пилом у кабінетах Банкової), про двомовність, а то й взагалі про те, чи потрібен взагалі нам Президент. Тобто, я рекомендував би організаторам майбутнього волевиявлення добре помізкувати, перш ніж вбирати нинішню ідею Ющенка в організаційні шати.