За попередніми даними, сумарний прибуток українських банків, за підсумками січня 2009-го, становив 2,5 млрд грн, а це майже удвічі більше, ніж у січні 2008-го (1,3 млрд грн). Відсоткові доходи серед загальної суми становлять 10,5 млрд. Про це можна дізнатися з повідомлення, оприлюдненого на сайті НБУ.

Цікава виходить арифметика з бухгалтерією. З екранів телевізорів та шпальт газет ми дізнаємося про "крайню біду" для українських фінансистів, про падіння рейтингів, про запровадження тимчасових адміністрацій у банках-невдахах. А джерело, доступ до якого має, погодьтеся, не кожен пересічний громадянин держави, твердить про інше - про те, що вітчизняні банки "пухнуть" від грошей.

І не треба бути великим математиком, аби втямити одну просту річ: шалені кошти, які Нацбанк періодично скеровує на рефінансування своїх комерційних колег, перетворюються не у повернені депозити чи стимулювання колінкуючої економіки, а на закупи валюти, яка осідає у бездонних банківських сейфах.

Думаю, що активні військові дії на лінії "уряд - Нацбанк" також ведуться з цілком визначеною метою. Причому вона, ця ціль, полягає не у тому, аби припинити оборудки Стельмаха і К, а лише "очолити пиятику". Прем'єр Тимошенко, вочевидь, прекрасно розуміє: НБУ важливий для неї не як важіль, повернувши який, можна запустити друкарський верстат. Усі звинувачення у схожих намірах, які звучать з уст "фахівців" президентського Секретаріату, адекватні згаданим повідомленням про банківську кризу. Тимошенко чудово розуміє, що таке гіпер­інфляція, і прекрасно орієнтується у сумному досвіді численних вітчизняних урядів середини 90-х. Нацбанк потрібен їй як помпа, якою можна буде висмоктувати "жирок", нагромаджений комерційними фінансовими структурами в умовах "тотальної кризи", для відчайдушної та вирішальної сутички за президентський фотель. Цілком вірогідно, що тоді уряд повернеться до виплат "Юліної тисячі", до астрономічних дотацій мільйонам безробітних, що акурат до осені вихлюпнуться на вулиці зі спорожнілих під­приємств, до іншої соціальної еквілібристики з реквізованими статками банків.

Зараз Нацбанк працює на опонентів прем'єра. Цікаво, що у згаданому повідомленні про січневі доходи фінансових установ не знайдемо розгорнутої інформації про їх структуру, як і структуру витрат. НБУ відмовився від оприлюднення таких показників, хоча, як стверджують знавці, така практика існувала завжди.

У тому то й суть системи: вона самотужки укладає собі кодекси правил, яких вважає обов'язковим дотримуватися доти, доки вони їй на руку. Щойно зміниться контекст, виникнуть інші обставини, - з'являться інші правила і закони. Не для нас з вами, а для тих, хто їх пише й ухвалює.