Збурений кризою і перманентними війнами за владу і вплив, український політикум плавно сповзає у пральну машину для спідньої білизни. Його активних дійових осіб вже майже не цікавлять головні ролі у програмі Каті Осадчої, їм подавай тепер сімейні драми з перших уст, до прикладу, одкровення покинутої супутниці життя головного комуніста.

Інша, не менш екстремальна канва для чергового адюльтера - стосунки екс-спікера і потен­ційного глави НБУ Арсенія Яценюка зі Світланою Нєжновою, заступницею в.о. глави СБУ, - вже снується певними інтернет-ресурсами і ось-ось вихлюпнеться на газетні шпальти.

Обиватель втішений, однак його втіха - не що інше, як поведінкова модель олігофрена, задобреного цукеркою у стінах совдепівської божевільні. Ілюзія пуританської благочесності, переплетена із заздрістю плебея до сибаритства розбещеної аристократії, затуманює його погляд на реальність, у якій - лише безпросвіття, невігластво і підлість.

Поміж тим, приватне життя політиків, цієї, за влучним висловом довгожителя українського владного олімпу Юрія Луценка, "шведської сім'ї", перетворюється на інструмент політтехнологій. У цьому випадку годі вже послуговуватися банальщиною на кшталт того, що посідач високого крісла мусить бути кришталевим, мов сльоза, - цю істину тепер просторікують аморальні, цинічні особи, аби виправдати свої справжні наміри та плани.

Викид компромату із родинного гнізда Петра Симоненка дивним чином збігся у часі і просторі з парламентською боротьбою за впливи на фракцію "несхитних лєнінців". Якщо взяти до уваги певне "спонсорство" КПУ з боку не тільки відомого російського олігарха, але й з кіл, наближених до прем'єра, то регіонали заплатили за посилення свого впливу на червоних доволі дешево - ціною оприлюднення сімейного скандалу обуржуазненого лідера.

Із Яценюком - дорожче, власне, так воно й мало бути, оскільки йдеться, мабуть, про ймовірного фігуранта спецоперації "наступник". На сайті Верховної Ради з'явився проект постанови про створення слідчої комісії, яка б заглибилася у деталі інтимного життя екс-спікера, пояснила б неймовірні збіги кар'єр Яценюка та громадянки Нєжнової, а також проаналізувала масштаби зловживань, які, як вважають нардепи - автори документа, могли мати місце завдяки такому дуетові. На місці українського "кіндер-сюрприза", я б прикусив язика, аби не напророкувати біди, так ні, він лише скрушно хитає головою, кажучи, що "буде багато бруду"...

Бруду, вочевидь, буде багато, але хто ж тому винен? Чи не ті, хто заздалегідь заготував собі відповіді на всі схожі запитання: "Політик - людина публічна".  І, зрештою, хіба спільнота не платить за те, аби її провідники дбали не тільки про її добробут, але й міркували час од часу над тим, чи адекватно вони поводяться в країні, яку вголос шкодують.