Висліди нинішньої кризи дадуться взнаки не тільки на економічних показниках і падінні життєвого рівня. Схоже, слід очі­кувати глобальних змін, серед них і перегляду поліполярного погляду на світ. Йдеться про ідею "нової біполярності", домінанту двох супердержав G-2, висловлену відомим політологом, екс-радником президента США з питань національної безпеки, радником Барака Обами Збіґнєвом Бжезінскі.

Недавно він виступав з нагоди 30-ліття встановлення дипломатичних відносин між Вашингтоном та Пекіном, і думка про можливий альянс для переділу світу була, як кажуть, червоною ниткою його доповіді. Однак не варто думати, що проголошена Збіґом "ювілейна" концепція призначена лише для урочистостей. Ще десять років тому у відомій "Великій шахівниці" він пропонував союз двох держав - США і Китаю - за модель світопорядку у ХХІ столітті.  Тоді до нього мало хто прислухався, ба більше - сприйняли таку ідею як екстравагантний вибрик науково-фантастичної уяви.

Однак тепер, схоже, Збіґ пропонує реальні речі, причому такі, які можуть суттєво пособити Америці. Учорашні союзники, на жаль, не надаються до такої місії: G-7 не змогла перетворитися на G-8, бо демократичний потенціал Росії американські мрійники явно переоцінили; європейські союзники Вашингтона все частіше загострюють інтерес на власних проблемах, їх більше цікавить континентальна безпека, ніж участь у доволі сумнівних починаннях Америки на кшталт Афганістану чи Іраку. Про стримування Росії у європейській та американській візіях можна писати окремо й багато, але остання "газова війна" дає втямливе розуміння саме позиції Євроунії, яка, вочевидь, відрізняється від шта­тівської.

А от з Пекіном Вашингтонові є про що поговорити. І не тільки (не стільки!) про дотримання прав людини: Америка завжди вибачала такого штибу грішки своїм щирим союзникам. Йдеться насамперед про амбіції Великого Китаю, потребу "життєвого простору", яку можна втамувати за рахунок не вельми прихильних до Америки країн. А Бжезінскі ще у "Великій шахівниці" не рекомендує американським адміністраторам чинити перешкоди для  розширення китайської зони впливу у Євразії, на Тайвані, в Середній Азії на Далекому Сході та в Си­біру. Зрозуміло, Америці зручніше загрібати жар чужими руками. Тим паче, що їх, цих рук, мільярди...

Тому Бжезінскі пропонує об'єд­нати зусилля в урегулюванні кризи на Близькому Сході, разом розв'язати іранську та північнокорейську ядерні проблеми, мирити Індію та Пакистан, скеровувати під егідою ООН спільні контингенти у "проблемні країни" (той же Ірак та Афганістан).

Отож, цілком імовірно, що Ніколай Бєрдяєв передбачив G-2: "Після послаблення і розпаду Європи та Росії царюватиме китаїзм та американізм, дві сили, які можуть знайти точки дотику".