Розмаїті "лякалки", що невпинно лунають з уст політиків і телеведучих, не повинні ворохобити пересічного громадянина. Якщо на те пішло, ідеї суспільних катаклізмів визрівають аж ніяк не у головах обивателя, що переймається проблемами родинного виживання. Так вже трапилося на зламі століть, що обов'язкова масовість бунтів стала архаїзмом, цариною невгамовних мрійників. Спільнота нарешті втямила просту формулу, висловлену недавно спікером українського парламенту: "Революції ще нікого не зробили щасливим".

Поза тим, недавні громадські бунти у країнах Європи мовби заперечують тезу Ремарка, що  "минув час великих людських і мужніх мріянь. Тріумфують крамарі і спритники. Продажність. Убозтво", і водночас стверджують очевидну істину: навіть у постсовєтських країнах революція вже не асоціюється з пасіонарністю героїв, "великими людськими і мужніми мріяннями". Радше, навпаки, - ті, хто дириґує суспільними здвигами, не позбавлені раціонального розрахунку, не цураються піар-технологій, ретельно і завбачливо зважують ресурси та міжнародну опінію.

"Танцмайданчик" на Майдані - також почасти технологія і його висліди були цілком передбачувані. Втомлені учасники вчорашнього паті розбіглися по домівках зі святим переконанням, що свято триватиме. Але ті щасливі забули одну цікаву річ: позалаштункові справи майданних лідерів були фарисейством і дворушництвом, вони не передбачали навіть натяку на декларований на людях злам старої системи, головною їх метою було убгати у рамки цієї системи нових людей з фальшивим ореолом мучеників та народолюбців.

"Таку вже маємо еліту..." - каже відомий політолог і, мабуть, не надто замислюється над тим, що сам належить до неї. Я пригадую сеанси масового "каяття" телевізійних колег на зламі 2004 - 2005 років, тих, хто "встав з колін", "відкинув темники" і завдяки "службовому становищу" (присутності камер, мікрофонів) публічно заявив: "Більше не будемо...". То була революція "щасливих", які нині шукають роботу. А натомість нові кадри на старих телеканалах влаштовують справжню дифамацію політичним опонентам Фірташа і Ко. Щоб відтак каятися після "зміни еліт"?

У Росії, як не дивно, також триває "революція щасливих". Там теж щоденно і щогодинно "встають з колін", і це "вставання" супроводжується щовечірніми театральними виставами, де у головних ролях - два одіозних персонажі. Ще там утверджують національну ідею, повертають статус "великої держави". Одне слово, "ощасливлюють" гальорку, в якої з часом закінчуються запаси попкорну. Нічого, є бабусі з "сємєчкамі", є "сахарний крємль"...

У нас свій прибамбас - невпинний серіал "Фаїни", заморочки з газом, гламур "на травці" Черновецького. А ще клопіт з копійчаним депозитом, великим кредитом. І встигнути б до центру зайнятості, бо там - строго із запізненнями.