Українці починають опановувати поняттями і термінами, притаманними нашому північному сусідові ледь не десятиліття тому. Українців страхають дефолтом, і вони хутенько намагаються з'ясувати, яка ж то ще біда націлилася на їхні голови.

Поза тим, маємо чергову ма­ніпуляцію, покликану додати по­літичних дивідендів тим, хто відчуває дискомфорт від поза­владного буття. Справді, люди самі вигадують правила гри, відтак шляхи їх порушень без жодних наслідків, і на цьому здобувають - хто популярність, хто гроші, хто бажану славу. А ось ті, хто намагається дотримуватися сумнівних правил, програють.

Чи загрожує Україні дефолт, тобто неможливість виконання державою своїх зобов'язань? Якщо взяти до уваги лише фінансовий бік справи, то, звичайно, прогнозувати крах є певні підстави. Але річ у тім, що навіть у звіті ООН, який, власне, й став джерелом для подальшої медійної кампанії про непевні перспективи України, ми не знайдемо цього страшного слова. У нас вміють перекладати тексти іноземною так, як цього потребує партійний чи клановий інтерес. Причому, зауважу побічно, звичка ця властива не тільки українцям: у Росії примудрилися "неточно" перекласти інавгураційну промову Обами...

Про що кажуть фахівці ООН?  Про падіння міжнародних рейтингів України (вони тепер такі, як у Болівії та Росії). Про збільшення вартості позикових ресурсів. Про те, що через погіршення ситуації можуть з'явитися проблеми з обслуговуванням заборгованості...

Але є політичний аспект проблеми. Чутки про "дефолт" уміло інтерпретуються як наміри певних кіл вдатися до оригінальних методів збереження статусу-кво в країні. Зокрема, Юлія Тимошенко прозоро натякає, що команда Президента працює над варіантом продовження каденції Ющенка за допомогою "банкрутства" країни, а відтак - запровадження надзвичайного стану. Відомо, що в умовах останнього про жодні вибори не може бути й мови.

Симптоматично, що схожа версія з'явилася акурат тоді, коли Конституційний Суд намагається з'ясувати точну дату нових президентських виборів, і політики, за відсутності інших тем до дискусії, взялися мусувати цю тему. Більше того, сама прем'єр докинула полінець у ватру, зареєструвавши в парламенті проект закону про внесення змін у ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Стаття містить перелік обмежень, серед яких і доволі жорсткі параметри свободи слова та діяльності по­літичних партій. 

"Воєнний" стан, ясна річ, - не надзвичайний. Та сам інтерес Юлії Тимошенко до законотворчої діяльності у цій царині - вже привід говорити про те, що в країні готується щось направду неординарне. А розмови про дефолт - це так, аби ми з вами втратили пильність, переймаючись віртуальними загрозами і чужими боргами...